Досить, Джейсе, сказала дівчина.
Ізабель має рацію, погодився високий. Урок семантики або демонології тут нікому не потрібний.
«У них дах поїхав, подумала Клері.Зовсім здуріли».
Джейс підвів голову та посміхнувся. Його трохи несамовитий рух нагадав Клері левів із документального фільму, який вона колись дивилася на каналі «Дискавері». Великі кішки так само піднімали свої голови, вдихаючи запах жертви.
Ізабель з Алеком вважають, що я забагато говорю, довірливо повідомив він полоненому. Ти теж так думаєш?
Хлопець не відразу відповів. Його губи прошепотіли якусь лайку.
Можу поділитися інформацією, сказав він. Я знаю, де зараз Валентин.
Джейс глянув на Алека. Той знизав плечима.
Валентин уже давно в землі,сказав Джейс. Ця істота грається з нами.
Ізабель відкинула волосся з обличчя.
Вбий його, Джейсе, сказала вона. Це створіння нічого нам не скаже.
Джейс здійняв руку, і Клері побачила тьмяний блиск леза. Воно було навдивовижу прозорим, чистим, мов кришталь, і гострим, як уламок скла. Руківя оздоблене червоними каменями.
Полонений глибоко вдихнув.
Валентин повернувся! крикнув він, намагаючись послабити пута. Увесь пекельний світ це знає. Я це знаю. Я можу розповісти вам, де він
Раптом крижані очі Джейса спалахнули люттю.
Клянуся ангелом, щоразу, коли ми ловимо одного з ваших виродків, він стверджує, що знає, де тепер Валентин. Та ми теж у курсі. Він у пеклі. І ти, Джейс міцніше стиснув ножа. Край леза спалахнув вогнем, зараз приєднаєшся до нього.
Клері не могла більше витримати. Вона вибігла з-за колони.
Стійте! вигукнула вона. Ви не маєте права.
Джейс повернувся до неї. Від подиву він випустив ніж, і той брязнув об бетонну долівку. Ізабель й Алек також обернулися зі схожими виразами обличчя. Блакитноволосий юнак приголомшено застиг із роззявленим ротом.
Першим отямився Алек.
А це що? запитав він, дивлячись то на Клері, то на своїх приятелів, начебто їм це було відомо.
Це дівчина, відповів Джейс, оговтавшись. Ти ж раніше бачив дівчат, Алеку. Твоя сестраодна з них.
Він зробив крок до Клері, скоса зиркаючи на неї, ніби не вірив своїм очам.
Приземлена, промовив він, швидше сам до себе. І вона нас бачить.
Певна річ, що бачу, сказала Клері.Знаєте, я не сліпа.
Саме сліпа, Джейс нахилився, щоб підняти свого ножа. Ти просто не знаєш про це. Він випростався. Ти б краще йшла звідси, поки не пізно.
Я нікуди не піду, сказала Клері,бо ви вбєте його. Вона вказала на юнака з блакитним волоссям.
Це правда, визнав Джейс, граючись із ножем. А тобі не байдуже, що з ним стане?
Не-не-не можна, пролопотіла Клері.Не можна вбивати людей.
Правильно, відповів Джейс. Не можна вбивати людей.
Він махнув рукою в бік блакитноволосого юнака, очі якого звузились. Клері злякалася, чи не знепритомнів той.
Це не людина, люба. Він може виглядати, говорити й навіть стікати кровю як людина. Та це чудовисько.
Джейсе, застерегла Ізабель. Припини.
Ви хворі,сказала Клері, відступаючи назад. Знаєте, я подзвонила в поліцію. Вони приїдуть будь-якої миті.
Вона бреше, втрутився Алек, але на його обличчі відбився сумнів. Джейсе, ти
Він так і не закінчив. Бранець із пронизливим криком вирвався з пут, якими був привязаний до стовпа, і кинувся на Джейса.
Вони впали на землю й покотилися. Колишній полонений вчепився в Джейса руками, кінчики його пальців виблискували, наче на них були металеві наконечники. Клері хотіла тікати, але, ступивши назад, заплуталася в дротах і гепнулася на підлогу, аж забило дух. Дівчина почула вереск Ізабель. Обернувшись, Клері побачила блакитноволосого юнака, що сидів на Джейсових грудях. На кінчиках його кігтів, гострих як лезо, блищала кров.
Ізабель та Алек бігли до них. Дівчина розмахувала батогом. Дивний хлопець шматував Джейса кігтями, що збільшувалися на очах. Джейс спробував захиститися рукою, і кігті впялися в неї, розбризкуючи кров. Нападник спробував ще раз, але батіг Ізабель хльоснув його по спині. Той скрикнув і впав на бік.
Швидко, як і батіг Ізабель, Джейс перекотився на нього. В його руці блиснуло лезо. Ніж увійшов у груди юнака. Чорнувата рідина розлилася довкола руківя. Вигнувшись, той упав на долівку, булькочучи й корчачись. Зціпивши зуби, Джейс підвівся. Навіть на його чорній сорочці було видно ще чорніші плями свіжої крові. Він глянув на істоту, що смикалася під його ногами, нахилився та висмикнув ножа. Руківя було слизьким від чорної рідини.
Раптом смертельно поранений розплющив очі. Здавалося, він спопелить Джейса своїм поглядом. Зціпивши зуби, блакитноволосий прошипів: «Хай буде так. Приречені дістануть вас усіх».
Клері здалося, що Джейс зараз загарчить. Очі блакитноволосого юнака закотилися. Його тіло почало сіпатися і смикатися, зморщуватися і складатися, стаючи дедалі меншим, аж поки зовсім зникло. Вивільнивши ноги з електродротів, Клері насилу підвелася і позадкувала до виходу. Ніхто з них не звертав на дівчину уваги. Алек дістався до Джейса і тримав його за руку, відгортаючи рукав, щоб краще бачити рану. Клері почала бігти, та шлях їй заблокувала Ізабель із золотим батогом у руці. На ньому виднілися чорні плями. Вона ляснула біля Клерій кінець батога обвився довкола запястя й тісно затягнувся. Клері перехопило подих від болю та здивування.
Дурненька земна дівчино, сказала Ізабель крізь зуби. Через тебе Джейс мало не загинув!
Та він псих, сказала Клері, намагаючись визволити запястя. Батіг глибше вївся в шкіру. Ви всі тут несповна розуму. Про що ви думали, коли вчиняли самосуд? Поліція
Поліцію це не зацікавить, допоки ти не предявиш їм тіло, сказав Джейс. Притискуючи до себе поранену руку, він пробирався через дроти до Клері. За ним ішов Алек, похмуро дивлячись під ноги.
Клері глипнула на те місце, де зник юнак, і промовчала. Там не було ні краплини крові, нічого не вказувало на те, що юнак колись існував.
Після смерті вони повертаються у рідні виміри, пояснив Джейс. Якщо тобі раптом стало цікаво.
Джейсе, прошипів Алек. Обережніше.
Джейс лише махнув рукою. Моторошні плями крові залишили слід на його обличчі. Та, як і раніше, він здавався їй левом. Такі ж широко посаджені світлі очі та волосся кольору бурштину.
Вона бачить нас, Алек, сказав він. Вона й так уже забагато знає.
Що мені з нею робити? запитала Ізабель.
Відпусти її,тихо мовив Джейс.
Ізабель глянула на нього здивовано, майже сердито, але сперечатися не стала. Батіг сковзнув, звільняючи руку Клері. Вона потерла запястя і задумалася, як їй звідси вибратися.
Може, варто взяти її з собою? спитав Алек. Бюсь об заклад, Годж хотів би поговорити з нею.
Нізащо ми не приведемо її до інституту, сказала Ізабель. Вона з приземлених.
Хіба? мяко заперечив Джейс. Його тихий голос був для Клері страшнішим, ніж роздратування Ізабель чи гнів Алека. Чи стикалася ти з демонами, мала? Зависала з чаклунами, спілкувалася з Дітьми Ночі? В тебе
Мене звуть не «мала», перебила Клері.І я уявлення не маю, про що ти говориш. Тієї ж миті внутрішній голос перепитав її: «Хіба? На твоїх очах безслідно зникло тіло. Джейс не божевільний, ти просто хочеш у це вірити». Я не вірю в демонів, чи що там ще
Клері? почувся голос Саймона. Вона обернулася. Він стояв біля дверей службового приміщення. Один зі здоровенних вишибайл, які біля входу ставили на руки штампи, був поруч із ним.
З тобою все гаразд? Він вдивлявся в темряву. Чому ти тут, сама? А де ж ті хлопці з ножами?
Клері здивовано поглянула на нього, потім повернулася до Ізабель, Алека та Джейса, що досі стояв у своїй закривавленій сорочці з ножем у руці. Він посміхнувся їй і знизав плечима, немов вибачаючись. Очевидно, Джейс знав, що ні Саймон, ні вишибайло не бачать їх.
Клері вже також не дивувалася. Вона повільно обернулася до Саймона, уявляючи, як виглядає, стоячи сама в сирому службовому приміщенні, з ногами, заплутаними в яскраві пластмасові дроти.