4
Вони втрьох обідали в їдальні, займаючи майже весь її простір.
Дуже смачно, констатував із чималим задоволенням Пелорат. Це з наших початкових запасів із Термінуса?
Ні, зовсім ні, відповів Тревіз. Ті давно скінчилися. Це частина запасів, які ми придбали на Сейшеллі, перш ніж вирушити на Гею. Незвично, правда? Якісь морепродукти, але доволі хрумкі. А щодо цього, я припускав, купуючи, що це капуста, але на смак геть не схоже.
Блісс слухала, але мовчала. Вона обережно длубалася в тарілці.
Люба, тобі треба поїсти, лагідно сказав їй Пелорат.
Знаю, Пеле, і я їм.
У нас є геянська їжа, Блісс, повідомив Тревіз із дещицею не до кінця прихованої нетерплячості.
Знаю, але я б воліла її зберегти. Ми не знаємо, скільки пробудемо в космосі, і я мушу про всякий випадок привчитися до їжі ізолятів.
Все так погано? Чи Гея мусить їсти тільки Гею?
Блісс зітхнула.
Власне, у нас є така приказка: «Коли Гея їсть Гею, ніщо не втрачається й не набувається». Це не більше ніж переміщення свідомості харчовим ланцюжком вгору та вниз. Усе, що я їм на Геї, і є Геєю, і навіть після того, як ця їжа бере участь в обміні речовин і стає мною, це досі Гея. Насправді завдяки цьому процесові дещо з того, що я їм, дістає шанс долучитися до інтенсивнішої свідомості, хоч решта їжі, звісно, перетворюється на відходи й опускається вниз у ланцюжку. Вона рішуче поклала до рота шматок їжі, якусь мить активно пожувала, ковтнула й продовжила: Це відображення величезного колообігу. Рослини ростуть і стають їжею для тварин. Тварини їдять і теж стають їжею. Будь-який померлий організм поглинають клітини плісняви, бактерії розпаду абощоі це досі Гея. У цьому величезному колообігу бере участь навіть неорганічна матерія, і все в ньому отримує шанс час від часу долучатися до свідомості високого рівня.
Усе це можна сказати про будь-який світ, заперечив Тревіз. Будь-який атом у мені має довгу історію, під час якої він міг побути частиною багатьох живих істот, чи частиною моря, чи грудки вугілля, чи каменю, чи частинкою вітру, який на нас дме.
Але на Геї всі атоми також постійно є частиною вищої планетарної свідомості, про яку ви нічого не знаєте.
Ну то що тоді станеться із цими овочами із Сейшелла, які ви їсте? Вони стануть частиною Геї?
Станутьдоволі повільно. А всі відходи, які виведе моє тіло, так само повільно перестануть бути її частиною. Усе ж таки тому, що мене полишає, бракуватиме звязку з Геєю. Йому бракуватиме навіть менш безпосереднього гіперпросторового звязку, який я можу підтримувати завдяки високому рівню інтенсивності свідомості. Саме цей гіперпросторовий звязок допомагає негеянській їжі стати геянськоюповільно, коли я її зїм.
А як щодо геянської їжі в наших сховищах? Чи стане вона повільно негеянською? Якщо так, краще вам її зїсти, поки можете.
Про це немає потреби турбуватися. Наші геянські запаси дібрано так, що вони ще довго лишатимуться частиною Геї.
Але що станеться, якщо ми вживатимемо геянську їжу? раптово озвався Пелорат. Як на те пішло, що траплялося з нами, коли ми вживали геянську їжу на самій Геї? Ми самі будемо повільно перетворюватися на Гею?
Блісс хитнула головою, і обличчям її майнув химерно стривожений вираз.
Ні, те, що ви зїли, для нас втрачене. Принаймні втрачено ті частини, що взяли участь в обміні речовин та потрапили у ваші тканини. Відходи ж лишилися Геєю або дуже повільно нею стали, тож зрештою баланс було збережено, але численні атоми внаслідок ваших відвідин припинили бути Геєю.
Чому це? поцікавився Тревіз.
Тому що ви не змогли б витримати перетворення, навіть часткового. Ви були нашими гостями, які увійшли до нашого світу мимохіть, так би мовити, і ми мусили захистити вас від небезпеки, навіть ціною крихітних часточок Геї. Ми добровільно заплатили цю ціну, але без утіхи.
Нам шкода за це, мовив Тревіз, але ви впевнені, що негеянська їжа чи деякі її різновиди, своєю чергою, не нашкодять вам?
Ні. Те, що їстівне для вас, буде їстівним і для мене. Я просто матиму додаткову проблему з обміном речовин і перетворенням такої їжі на Гею, і на власні тканини теж. Це створює психологічний барєр, який сильно псує моє задоволення від їжі та змушує їсти повільно, але невдовзі я це подолаю.
А як щодо інфекції? з тривогою вигукнув Пелорат. Не розумію, чому не подумав про це раніше. Блісс! У будь-якому світі, який ми відвідаємо, імовірно, будуть мікроорганізми, від яких у тебе немає захисту, і ти помреш від якоїсь простої інфекційної хвороби. Тревізе, ми мусимо повернутися.
Пеле, любий, не панікуй, усміхнулася Блісс. Мікроорганізми також асимілюються з Геєю, потрапляючи в моє тіло з їжею чи в будь-який інший спосіб. Якщо здаватиметься, що вони завдають шкоди, то асимілюватимуться швидше, а щойно стануть частиною Геї, то шкоди вже не завдадуть.
Обід добіг кінця, і Пелорат ковтнув своєї суміші фруктових соків, підігрітої зі спеціями.
Любі мої, сказав він, облизнувши губи, гадаю, саме час знову змінити тему. Мені здається, що єдиним моїм заняттям на борту є змінювання теми. Чому б це?
Бо ми з Блісс можемо дискутувати до смерті, похмуро відповів Тревіз. Від вас, Янове, залежить порятунок нашої психіки. Яку тему ви хочете натомість обговорити, друже?
Я продивився свої довідкові матеріали про Компореллон. Весь сектор, до якого він належить, рясніє давніми легендами. Вони датують заселення давнім минулим, першим тисячоліттям гіперпросторових подорожей. На Компореллоні навіть оповідають про легендарного засновника на імя Бенбаллі, хоч і мовчать про те, звідки він прибув. Кажуть, що спочатку їхня планета називалася Світом Бенбаллі.
І скільки, на вашу думку, в цьому правди, Янове?
Можливо, зернинка, але зернинка може виявитися ядром.
Я ніколи не чув про якогось Бенбаллі. А ви?
Ні, не чув, але вам відомо, що наприкінці епохи Імперії доімперську історію навмисне замовчували. У бентежні останні кілька століть імператори прагнули придушити місцевий патріотизм, адже дуже виправдано вважали його вплив руйнівним. Тож майже в кожному секторі Галактики справжній відлік історії, з усіма архівами та точною хронологією, розпочинали аж тоді, коли вплив Трентора там ставав відчутним, і цей самий сектор перетворювався на союзника Імперії чи був нею захоплений.
Не думав, що історію так легко викорінити.
Багато в чому й не легко, але цілеспрямований і могутній уряд може значно послабити її позиції. Ослаблена рання історія починає покладатися на розрізнений матеріал і зазвичай вироджується до казок. Ці казки неминуче обростатимуть перебільшеннями й змальовуватимуть сектор старшим і могутнішим, ніж він, найімовірніше, колись був насправді. І якою б сміховинною чи очевидно неможливою не була конкретна легенда, віра в неї поміж місцевих стає ознакою патріотизму. Я можу показати вам казки з усіх куточків Галактикиу них оповідають, ніби колонізування їхнього сектора розпочали вихідці із самої Землі, хоча батьківську планету вони так називають не завжди.
Як іще вони її називають?
По-різному. Іноді Єдиною, а іноді Найстарішою. Або часомМісячним світом, і деякі надійні джерела кажуть, що це посилання на її величезний супутник. Щоправда, інші джерела стверджують, що справжня назваВтрачений світ, а слово «місячний»це метафора, яка означає «знівечений», «втрачений» чи «покинутий».
Янове, зупиніться, лагідно мовив Тревіз. Ви можете вічно говорити про ваші надійні джерела та їхніх опонентів. Кажете, що ці легенди є скрізь?
О так, мій любий друже. Майже. Вам варто лише продивитися їх, щоб отримати уявлення про людську звичку починати з якогось зернятка правди й нашаровувати на нього раз за разом відверту брехнюпросто як устриці з Рампори, що роблять перлини з піщинки. Якось я натрапив саме на цю метафору, коли
Янове! Зупиніться знову! Скажіть, щось у легендах Компореллона відрізняє їх від інших?
Ох! Якусь мить Пелорат безтямно витріщався на Тревіза. Відрізняє? Що ж, вони стверджують, що Земля від них відносно недалеко, і це незвично. Більшість світів, які говорять про Землю, як би вони її не називали, зазвичай не певні щодо її розташування; вона страх як далеко або ж у якійсь небувалії.