Так, як-от дехто на Сейшеллі казав нам, що Гея розташована в гіперпросторі.
Блісс засміялася. Тревіз кинув на неї швидкий погляд:
Це правда. Так нам сказали.
Не сумніваюся, сказала вона. Це просто дивно. Звісно, нам вигідно, щоб вони в це вірили. Зараз ми просто хочемо, щоб нам дали спокій, а де можна бути в більшій безпеці та під надійнішим захистом, ніж у гіперпросторі? Якщо люди вірять, що ми там, то хай так і буде, навіть якщо це неправда.
Так, сухо мовив Тревіз, водночас щось змушує людей вірити, що Землі не існує, чи що вона далеко, чи що вона вкрита радіацією.
Крім компореллонців, додав Пелорат, які вірять, що вона відносно близько до них.
Але все одно вважають її радіоактивною. Так чи інак, усі народи з легендами про Землю переконані, що вона недосяжна.
Десь так, погодився Пелорат.
Багато хто на Сейшеллі вірив, що Гея недалеко, вів далі Тревіз, дехто навіть правильно визначив її зірку, проте всі вважали, що досягнути її неможливо. Деякі компореллонці могли бути певні, що Земля радіоактивна й мертва, але все одно визначити її зірку. Тоді ми дістанемось цієї планети, якою б недосяжною вони її не вважали. Саме так ми вчинили з Геєю.
Гея хотіла прийняти вас, Тревізе, зауважила Блісс. Ви були безпорадні, коли ми вас захопили, але ми не бажали вам шкоди. Що як Земля теж могутня, але не доброзичлива? Що тоді?
У будь-якому разі я мушу спробуватиі пристати на наслідки. Утім це моє завдання. Щойно я визначу розташування Землі та попрямую до неї, ви зможете полетіти геть. Я висаджу вас у найближчому світі Фундації чи відвезу назад на Гею, якщо наполягатимете, а тоді вирушу на Землю сам.
Любий друже, з помітною тривогою мовив Пелорат, не кажіть такого. Я б і не подумав вас кидати.
А якидати Пела, вторувала Блісс, потягнувшись і торкнувшись щоки Пелората.
Що ж, гаразд. Уже скоро ми будемо готові стрибнути на Компореллон, а після цього, сподіваймося, і до Землі.
Частина ІІ. Компореллон
Розділ третій На пропускній станції
1
Увійшовши до їхньої кімнати, Блісс запитала:
Тревіз казав тобі, що ми от-от стрибнемо крізь гіперпростір?
Пелорат, який зігнувся над оглядовим диском, підвів погляд.
Власне, він щойно зазирав і сказав мені: «За пів години».
Пеле, мені ця думка не до вподоби. Я ніколи не любила стрибки. Від цього дивне відчуття, наче вивертає зсередини.
Пелорат здавався трохи здивованим.
Не знав, що ти космічна мандрівниця, люба Блісс.
Не зовсім так, і не тільки тому, що яскладник глобального організму. Сама Гея зазвичай не подорожує регулярно. За самою моєю/нашою/Геїною природою я/ми/Гея не досліджуємо, не торгуємо та не літаємо для розваги. Та все ж необхідно мати когось на пунктах підльоту
Як коли нам пощастило зустріти тебе.
Так, Пеле. Блісс ніжно йому всміхнулася. Подеколи необхідно відвідати з різних причинзазвичай інкогнітоСейшелл та інші зоряні регіони. Але інкогніто чи ні, це завжди означає стрибок, і, звісно, коли будь-яка частина Геї стрибає, це відчуває вся Гея.
Це недобре.
Могло бути й гірше. Значна частина Геї стрибок не переживає, тож ефект суттєво помякшено. Утім я, здається, відчуваю його набагато гостріше за решту Геї. Як я намагаюся пояснити Тревізові, хоча все на Геї є Геєю, окремі складники не однакові. У нас є відмінності, і мені з якихось причин властива особлива чутливість до стрибка.
Чекай-но! раптом згадав Пелорат. Тревіз якось мені пояснював. Найгірші відчуття бувають на звичайних зорельотах. На них під час входження в гіперпростір полишаєш галактичне гравітаційне поле, а тоді, повертаючись до звичайного простору, знову входиш у нього. Відчуття, про яке ти кажеш, спричинюють вихід і повернення. Але «Далека зірка»гравітаційний корабель. Він не залежить від гравітаційного поля, тож етапів виходу й повернення немає. Ми нічого не відчуємо. Можу тебе в цьому запевнити, люба, з особистого досвіду.
Але це прекрасно! Шкода, що я не подумала обговорити це раніше. Це звільнило б мене від побоювань.
Є й ще одна перевага, продовжив Пелорат, відчувши, як надихається незвичною роллю тлумача астронавтичних питань. Щоб стрибнути, звичайному кораблю у звичайному просторі потрібно відійти на доволі велику відстань від масивних тіл, таких як зірки. Що ближче до зірки, то сильніше гравітаційне поле й виразніші відчуття від стрибка. А що сильніше гравітаційне поле, то складніші рівняння треба розвязати, щоб безпечно стрибнути й опинитися в бажаній точці звичайного простору. Проте в гравітаційному кораблі про відчуття стрибка можна забути. До того ж компютер цього корабля набагато розвинутіший за звичайні, і він здатен незвично майстерно та швидко поратися зі складними рівняннями. Завдяки цьому не треба летіти від зірки пару тижнів, досягаючи безпечної та зручної відстані для стрибка; «Далекій зірці» достатньо двох чи трьох днівпередусім тому, що ми не підвладні гравітаційному полю, а отже, й інерційному впливу (визнаю, я цього не розумію, але так каже Тревіз), і можемо прискорюватися значно хутчіше за звичайний корабель.
Це добре, і, до честі Трева, він вміє керувати цим незвичним кораблем.
Прошу, Блісс, легко спохмурнів Пелорат. Кажи «Тревіз».
Кажу, кажу. Але поки його немає, трохи розслабляюся.
Не треба. Не варто навіть трохи заохочувати цю звичку, люба. Він до цього дуже чутливий.
Не до цього. Він чутливий до мене. Я йому не подобаюся.
Це не так, щиро запевнив Пелорат. Я говорив із ним про тебе. Ну ж бо, не треба супитися. Я був надзвичайно тактовний, люба дівчинко. Тревіз запевнив мене, що не відчуває до тебе неприязні. Він підозріливо ставиться до Геї, і його не тішить, що він мусив обрати її майбутнім людства. Ми маємо поставитися до цього з розумінням. Це мине, коли він поступово збагне переваги Геї.
Сподіваюся, але річ не лише в Геї. Що б він не сказав тобі, Пеле, не забувай, що ти його друг і він не хоче тебе кривдити, йому не подобаюся особисто я.
Ні, Блісс. Такого просто не може бути.
Пеле, не всі мусять любити мене просто тому, що любиш ти. Дозволь пояснити. Тревгаразд, Тревізвважає мене роботом.
Зазвичай незворушні риси Пелората набули приголомшеного виразу.
Та годі, він не може вважати тебе штучною людською істотою.
Що в цьому дивного? Гею заселяли за допомогою роботів. Це відомий факт.
Роботи можуть допомагати, як це роблять машини, але заселили Гею людилюди із Землі. Так вважає Тревіз. Я це знаю.
Про Землю в памяті Геї нічого немає, як я казала тобі й Тревізу. Але в наших найдавніших спогадах, навіть після тих трьох тисяч років, яких немає в колективній свідомості, є роботи, які працювали над завершенням перетворення Геї на придатний до життя світ. Також у ті часи ми формували Гею як єдиний планетарний розумна це знадобилося багато часу, Пеле, любий, і це ще одна причина, чому наші найперші спогади тьмяні, й, можливо, річ була не в тім, що їх стерла Земля, як думає Тревіз
Так, Блісс, нетерпляче мовив Пелорат, але що з роботами?
Що ж, поки ми творили Гею, роботи покинули її. Ми не хотіли Геї з роботами, бо й донині переконані, що роботичний складник у довготривалій перспективі буде шкідливий для людського суспільства, ізольованого чи планетарного за природою. Я не знаю, як ми дійшли цього висновку, але, можливо, він базується на подіях особливо давнього періоду галактичної історії, тож память Геї туди не сягає.
Якщо роботи її покинули
Так, але що як дехто з них лишився? Що як я одна з них? Можливо, мені пятнадцять тисяч років. Тревіз це підозрює.
Пелорат повільно похитав головою.
Але ти не робот.
Ти точно в цьому впевнений?
Звісно, впевнений. Ти не робот.
Звідки ти знаєш?
Блісс, я знаю. У тобі нічого штучного. Краще за мене цього ніхто не може знати.
Хіба я не можу бути настільки вигадливо збудована, що в усіх аспектах, від найбільшого до найменшого, мене не відрізнити від справжньої? Якби це було так, як би ти побачив різницю між мною і людиною?