Знову за його велінням блакить розступилася, і він побачив зорі.
Тревіз стер їх, звелів знову й побачив Галактику, схожу на вітрячок у перспективі. Підправив компютеризоване зображенняналаштував його положення, змінив видимий хід часу, змусив його прокрутитися спершу в одному напрямку, тоді в іншому. Визначив координати сонця Сейшелла, найближчої до Геї важливої зірки; потім сонця Термінуса, а тоді Трентораодні за одними. Він подорожував від зірки до зірки галактичною мапою, яку зберігали нутрощі компютера.
Відтак Тревіз забрав руки від поверхні, дозволивши реальному світові знову оточити себеі збагнув, що весь цей час стояв над компютером у півнахилі, щоб торкатися рукою. Депутат відчув, як затерпли мязи спини, і мусив потягнутися, перш ніж всістися.
Він дивився на компютер із теплим полегшенням. Той працював бездоганно. Ба більше, став чутливішим, і Тревіз міг назвати свої відчуття до нього тільки любовю. Усе ж таки, поки він тримав компютер за руки (він рішуче відмовлявся зізнатися собі, що думав про них як про її руки), вони були одним цілим, і воля Тревіза спрямовувала, контролювала, переживала й ставала частиною більшого я. Вони удвох, як йому зненацька й тривожно спало на думку, мусили відчувати в меншому масштабі те, що відчувала в більшому Гея.
Він хитнув головою. Ні! У їхньому з компютером тандемі саме він, Тревіз, цілковито все контролював. Компютер повністю йому корився.
Він підвівся й перейшов до невеликої кухні й зони харчування. Тут було вдосталь усілякої їжі з потрібним устаткуванням для охолодження й розігрівання. Тревіз уже зауважив, що книгофільми в його кімнаті розташовано в належному порядку, і був майже впевненийні, цілковито впевнений, що власну бібліотеку Пелората розміщено в безпечному сховку. Інакше Тревіз би вже точно отримав від того звістку.
Пелорат! Він дещо згадав і ступив до кімнати науковця.
Янове, тут стане місця для Блісс?
О так, цілком.
Я можу переобладнати кімнату відпочинку їй під спальню.
Блісс підняла здивований погляд:
Я не потребую окремої спальні. Мене цілком влаштовує лишатися тут із Пелом. Утім, припускаю, я можу відвідувати за потреби інші кімнати. Наприклад, тренажерну залу.
Авжеж. Будь-які кімнати, крім моєї.
Добре. Саме такою, за моїми припущеннями, була б домовленість. Ви, зрозуміло, не заходитимете в нашу.
Зрозуміло, озвався Тревіз, зиркнувши униз і усвідомивши, що його черевики заступають за поріг. Зробив пів кроку назад і похмуро мовив: Блісс, це не кімната для молодят.
Зважаючи на її компактність, я б сказала, що це саме вона і є, хоча Гея й розширила її в півтора раза.
Як чудово, що ви такі добрі друзі. Тревіз намагався не всміхатися.
Ми такі, мовив Пелорат, помітно знічений темою розмови, але справді, старий друже, ви можете дозволити нам самим про себе подбати.
Насправді не можу, повільно заперечив Тревіз. Я досі хочу наголосити, що це не помешкання для молодят. Не заперечую проти будь-яких ваших дій за взаємною згодою, але ви мусите зрозуміти, що не матимете приватності. Сподіваюся, Блісс, ви це усвідомлюєте.
Тут є двері, сказала вона, і я гадаю, що ви не турбуватимете нас, коли вони будуть замкнені тобто за винятком екстрених ситуацій.
Авжеж не буду. Однак тут немає звукоізоляції.
Ви намагаєтеся сказати, Тревізе, що доволі ясно чутимете будь-які наші розмови та будь-які звуки, які ми видаватимемо під час сексу.
Так, саме це я й намагаюся сказати. І очікую, що, із цим на думці, ви усвідомите необхідність обмежити тут свої активності. Це може спричинити незручності, і мені шкода, але так уже склалося.
Пелорат прочистив горло й ласкаво мовив:
Власне, Ґолане, із цією проблемою мені вже довелося зіткнутися. Ви ж розумієте, що будь-яке відчуття, яке переживає зі мною Блісс, переживає вся Гея.
Я думав про це, Янове, сказав Тревіз із таким виглядом, наче силувався не здригнутися. І планував на цьому не наголошувати, раптом вам це на думку не спадало.
Боюся, спадало.
Не надавайте цьому завеликого значення, Тревізе, озвалася Блісс. Будь-якої секунди на Геї можуть займатися сексом тисячі людей, а ще мільйони їдять, пють чи віддаються іншим заняттям, які приносять задоволення. Це посилює загальну ауру втіхи, яку відчуває Гея й кожна її частина. Нижчі тварини, рослини й мінерали мають свої помірніші задоволення, що також сприяють радісному гомону загальної свідомості, яку Гея завжди відчуває в усіх своїх частинах і якої не має жоден інший світ.
У нас є власні особливі втіхи, мовив Тревіз, якими ми можемо до певної міри поділитися або ж лишити собі, за бажання.
Якби ви могли відчувати наші, то знали б, наскільки бідними в цьому сенсі є ви, ізоляти.
Звідки вам знати, що ми відчуваємо?
Хай там як, усе одно розважливо припустити, що світ спільних задоволень мусить бути потужніший, ніж окремі задоволення ізольованих особистостей.
Може, й так, але навіть якби мої втіхи були аж такі злиденні, я б усе одно мав власні радощі та жалі й був би ними, навіть мікроскопічними, задоволений, і був би собою, а не кровним братом найближчій каменюці.
Не глузуйте. Ви цінуєте кожен мінеральний кришталик у своїх кістках та зубах і не допустили б жодному з них шкоди, хоч вони й мають не більше свідомості, ніж пересічна «каменюка» того ж розміру.
Це правда, неохоче погодився Тревіз, але ми примудрилися відійти від теми. Мене не турбує, що вся Гея розділятиме вашу радість, Блісс, але я її розділяти не хочу. Ми житимемо тут у близьких приміщеннях, і я не бажаю бути змушеним брати участь у ваших справах навіть опосередковано.
Ця суперечка беззмістовна, мій любий друже, сказав Пелорат. Порушення вашої приватності я прагну не більше за вас. Своєї теж, як на те пішлося. Ми з Блісс будемо стримані. Чи не так, Блісс?
Як забажаєш, Пеле.
Водночас, найпевніше, ми набагато більше часу проводитимемо на планетах, ніж на кораблі, а там можливостей для усамітнення
Мене не цікавить, що ви робите на планетах, урвав Тревіз, але на цьому кораблі хазяйную я.
Саме так, погодився Пелорат.
Отже, це ми прояснили. Пора вирушати.
Але чекайте. Пелорат потягнувся смикнути Тревіза за рукав. Вирушати куди? Ви не знаєте, де Земля, і я теж, і Блісс. Не знає і ваш компютер, бо ви ще давно сказали мені, що інформації про Землю він не має. То що ви тоді плануєте робити? Мій любий друже, ви ж не можете просто довільно плавати в космосі.
На це Тревіз майже радісно всміхнувся. Відколи його захопила Гея, він уперше почувався вершителем власної долі.
Запевняю вас, Янове, що не маю наміру плавати в космосі. Я точно знаю, куди полечу.
3
Пелорат тихо зайшов до кабіни пілота, перед тим зачекавши якусь хвилюйого тихий стукіт у двері так і лишився без відповіді. Він застав Тревіза за зосередженим спогляданням зоряного простору.
Ґолане мовив Пелорат і замовк, чекаючи реакції. Депутат підняв погляд.
Янове! Сідайте. Де Блісс?
Спить. Бачу, ми вже в космосі.
Правильно бачите. Тревіза не збентежило легке здивування науковця. У нових гравітаційних кораблях зліт минав абсолютно непомітно. Ніяких інерційних ефектів чи поштовху від прискорення; ані шуму, ані вібрації.
Завдяки здатності легко звільнятися від будь-яких зовнішніх гравітаційних полів «Далека зірка» здійнялася з поверхні планети так плавно, ніби пливла в якомусь космічному морі. І, на диво, тяжіння всередині корабля не змінилося ні на секунду.
Звісно, поки корабель був в атмосфері, прискорюватися не було сенсуінакше чулося б виття та вібрація від повітря, яке швидко проминало повз. Для прискоренння наставав час, коли атмосфера лишалася позаду, і, хай яке стрімке, воно ніколи не давалося взнаки пасажирам та було максимально комфортним. Тревіз не бачив, як його можна покращити, хіба що колись люди винайдуть спосіб гулькати крізь гіперпростір без кораблів і занепокоєння щодо надто сильних гравітаційних полів поблизу. Просто зараз «Далекій зірці» доведеться мчати від сонця Геї кілька днів, перш ніж гравітація ослабне достатньо, щоб спробувати стрибнути.