Лібро Ані - Синдром зародка стр 5.

– А куди ви їдете? – перебила вона, щоб змінити тему і направити розмову в русло прощання.

– В Копенгаген, – несподівано просто відповів очкарик, ніби їхав до якихось Кобеляк. – Так, схоже, ми засиділися. З вами так приємно говорити. Ось мій ключ. Можна, я подзвоню вам?

«Навіщо?» – подумала вона.

– Звичайно, – відповіли неслухняні уста. І Ліза простягнула йому свою новеньку візитку, яка ніби випадково опинилася під рукою.

Конец ознакомительного фрагмента.