Дзвінка Матіяш
Роман про батьківщину
тим, кого люблю
ducle et decorum est pro patria mori
«Ще Красна Армія пройде по нашій вулиці, ось побачите», — каже тато нервово й
вимикає радіо, тому що все одно нічого не чути, бо глушать. Я думаю, що це, мабуть, буде
страшно, коли Красна армія йтиме нашою вулицею, і як солдати на ній помістяться, бо наша
вулиця вузенька, і навіщо їм це буде треба, й куди вони йтимуть, і що робитимуть, я не знаю,
мабуть, це буде щось погане, якщо їх буде багато, то й поготів. Мені цікаво, коли саме це
буде, може, нешвидко, і чи треба буде ховатися, і як пізнати, що це саме Красна Армія, а не
якась інша, я не знаю. І чим Красна Армія гірша за інші армії. І чому вона Красна — красна
може бути дівчина, а не армія. Я запитала про це в тата, він засміявся і сказав, що «красна»
— це російською «червона». Мені дивно, що армію так назвали, я спитала, чи є Зелена армія
або Синя, тато знову сміється і каже, що тепер немає, принаймні він не чув. Коли радіо
глушать, тато завжди дуже нервовий, мені теж не дуже подобається, коли всередині
радіоприймача щось починає вити, шипіти і слів, які дуже чітко вимовляє незнайома жінка,
вже не чути, хоча я й без того знаю, що вона має сказати «говорить радіо свобода», тому що
вона говорить це завжди, і, коли не глушать, її чути. Я не знаю, навіщо глушать і навіщо,
щоб люди нічого не чули, здається, в цьому є якась несправедливість, і це якось пов'язано з
Красною Армією і, може, навіть із її появою на нашій вулиці. Але я не хочу запитувати про
це в тата, він і так дуже нервовий.
Іще я думаю, що на нашій вулиці колись обов'язково буде метро, хтось також про це казав,