Потім вовк зачинив двері, ліг замість бабусі в ліжко й почав чекати Червону Шапочку. [21]
Незабаром дівчинка прийшла і постукала: «Тут–тук».
— Хто там? — спитав вовк.
Червона Шапочка спочатку дуже перелякалась, почувши такий грубий голос, та потім подумала, що то, мабуть, у хворої бабусі нежить, і відповіла:
— Це ваша внучка, Червона Шапочка. Я принесла вам пиріг і горщечок масла. Це вам матуся передала.
Вовк гукнув трохи ніжнішим голосом:
— Смикни за мотузочку, клямка й відчиниться!
Червона Шапочка смикнула за мотузку, і двері справді відчинилися.
Побачивши, що дівчинка ввійшла до хатинки, вовк по самі вуха сховався під ковдру та й каже:
— Поклади–но пиріг на скриню і горщечок туди ж постав, а сама йди полеж зі мною, відпочинь з дороги.
Червона Шапочка послухалась і лягла в ліжко.
Та як же вона здивувалась, коли побачила, що за страхітливий вигляд має її бабуся!
От вона й каже:
— Бабусю, а які ж у вас руки великі!
— Це, щоб міцніше тебе обнімати, внученько!
— Бабусю, а які ж у вас ноги великі!
— Це, щоб краще бігати, дитинко!
— Бабусю, а які ж у вас вуха великі!
— Це, щоб краще чути тебе, дівчинко!
— Бабусю, а які ж у вас очі великі!
— Це, щоб краще бачити тебе, внученько! [22]
— Бабусю, а які ж у вас зуби великі!