— А свобода? Не мулятиме золотий унітаз, якщо тебе запакували з ним насамоті в сортирі?
— Ач, зацікавилася. Свобода — вона й є гроші, а гроші — вони й є свобода. Це поняття тотожні. Їх не можна протиставляти, одне дорівнює іншому. Їсти у мене нічого.
Перейдемо до тебе, ти мене погодуєш, а я тобі розповім усе, що знаю. Інформацію треба не лише здобувати, а й торгувати нею. Я продам свою за обід. Часу обмаль, від тебе залежатиме моя чергова програма.
— Сьогодні я розплачуся обідом, а завтра ти мені виставиш рахунка?
— Можеш так подумати?
— Ти випустив в ефір свою піратську касету, я тепер думаю про тебе все. Поставив на кін не лише моє ім’я, а й підставив людину, яка на це не заслуговує. Дав слідству підставу підозрювати мене у злочині, що воно й зробило. Ти — кілер.
— Я закодував на касеті обличчя.
— Хочеш за це отримати орден?
— Прагну справедливості. Як кажуть ув американських кінах, дай мені шанс.
— Даю останній. Ось назва хімічної сполуки. Треба з’ясувати, де вона застосовується. Відповідь мені потрібна негайно.
— Одна умова — я фіксуватиму свої розкопки на відео.
— Хто ж тобі завадить.
— Даси мені інтерв’ю?
— З деякого часу думаю, чи ти взагалі — людина.
— Я — гомо сапієнс. Мій сапієнс хоче, щоби моєму гомо жилося краще, і він не дасть жодним моральним дурницям стати на заваді. Не вимикай мобільника. З ловів звітуватиму.
То даси шматочка ковбаси?
— По тому, як скажеш, чого від тебе хотіла Ліда Олійник, яку підвозив сюди?
— Я тебе недооцінив. Вона хотіла продати інформацію.
— Дорого правила?
— Як для розголошення таємниці слідства, не надто.
— Ти пристав на пропозицію?
— З тобою нецікаво розмовляти. Ще запитай, про що ми торгувалися.