Проведено промивку шлунку, обстеження триває.
Wednesday Британська преса повідомила, що на територію СентДжеймського палацу принца Вельського Чарлза через сторожу прокрався 33-річний італієць. Упродовж восьми годин вештався коридорами, ніким не помічений. Заблукав, утомився і заснув у приміщенні, що межувало з помешканнями принца Чарлза.
Тільки вранці прибиральник виявив порушника, той мирно хропів на підлозі. Поліція затримала і відпустила італійця, переконавшись, що злочинних намірів не мав, а натомість — правдиві проблеми з психікою.
«Скоро на голову вилізуть!» — зітхнула англійська королева.
— Я ж не збрехала про дачу? — запитала Лідія Олійник в кабінеті Кулик.
— Ви берете участь у розслідуванні? — слідча схопила сигарету, потім глянула на Лідію, одкинула.
— Правильно, йому не можна димом дихати.
— Йому?
— Я узі зробила. Ось квитанція, заплатила з своїх. — Олійник показала знімок. — Це — наш синочок. Ото чоловік зрадіє. Він у вас синочком марив?
Кулик сховала знімок до сумки. «Боже, в які ти граєшся з нами ігри. Ця жінка — свідок у найтяжчій за твою практику справі — носить твою дитину, твого сина. А коли вона не лише свідок? Не панікувати!»
— Звідки ви дізналися про його дачу?
— Чули анекдот? Дзвінок на засекречений у тайзі завод:
«Це завод ядерних боєголовок?» Всі злякалися, зняли завод з місця, закопали на кілометр у пустелі. Знову: «Це завод ядерних боєголовок?». Питають: звідки ви взяли телефон?
«Муся з буфету дала».
— Хто ваша Муся з буфету?
— Поки що секрет. Власне розслідування. Під мене хтось копає. Намйоки роблять: мовляв, антисанітарію на кухні розвела, дітей потруїла. Та я чепуруха, яких попошукати. Інакше ви не довірили б мені свого синочка. Хтось на мене хоче свої гріхи повісити. Захищатимусь. З вашою поміччю.
Дитинка вже ніжками соває. До речі, ви бачили, про мене в газеті написали і скоро по телевізору покажуть, так і сказали.
Реклами не потребую, а щоб діткам бідним велося добре…
— У вас яка освіта?
— Незакінчена середня.
— Ви — розумна.
— Авжеж, не дурисвітка. Тружениця я каторжна.