— Викликали? — до кабінету встромилася голова Лідії Олійник.
Вона поклала перед Кулик газету з підкресленим заголовком.
Кулик пробігла очима інформашку під назвою «До дитячого фонду»: «У мене було важке дитинство, — сказала нам працівниця однієї з київських їдалень Лідія Ільківна Олійник, — і я не хочу, щоб діти, яких покинули батьки, потерпали від такої самої бідності». Лідія Олійник перерахувала до дитячого фонду свої трудові заощадження — тисячу гривень. Такими людьми наш світ і тримається».
— Проходьте, Олійник, — Стас пожвавішав. — Знаєте, Травіату Голуб випустили з лікарні, жодних доказів проти неї немає.
— Так це ви навели нас на Голуб? — запитала Лідію Кулик.
— А я не казав? — Стас заметушився. — Версія про причетність до злочину психічно ненормальної Голуб була започаткована мною після допиту громадянки Олійник, яка цю версію й висунула. Але. Неприємна частка «але» зазвичай псує людям життя. Зіпсувала вона його й нам. Обшук у квартирі Голуб нічого не дав, жодної зачіпки. А коли б знайшли щось схоже на отруту та неспростовно довели, звідки вона її могла поцупити… Не версія — ляля!
— Станіславе Павловичу, нам слід поговорити, — Кулик забичкувала сигарету.
Коли Олійник вийшла, Кулик пошепки закричала на Стаса, прибиваючи кожне речення кулачком до столу.
— Що ти влаштував? Це — не допит, це — інструкція агентові. Що ти їй пообіцяв? Ти намагаєшся пустити слідство хибним шляхом? А справжній злочинець — на волі?
Я не здивуюся, коли ми про нього ще почуємо.
— Криворучко дав нам тиждень для правдоподібної версії.
Він нас без солі з’їсть. У власному соку. Як канібал…
— Стасе, вимагаю не робити без мене жодного кроку.
Знову зазирнула Лідія.
— Можна я від вас подзвоню? Один дзвіночок.
Кулик кивнула.
— Здрастуйте, це Олійник Ліда вас турбує. Пам’ятаєте? Ви ще у мене в гостях були. Є розмова. Можемо просто зараз, у мене відгул. Приїжджайте. Ага, чекатиму.
До темного джипу з хвіртки вийшла Лідія з двома торбами.
Вмостила їх на заднє сидіння.
— Поїхали.
— Куди?
— На вашу дачу. На Десні. Мати цілий день удома, не дасть погомоніти. А є про що.