Марина МЕДНІКОВА - Зірка, або терористка стр 57.

Шрифт
Фон

— То кажеш, дід їхній?

— Помер, сердега. А я його ще застав. Здоровий був бугай.

Давай, каже, Васько, вріжемо по маленькій, для престижу. І врізав. Ногами, кажуть, посовав і — от вінта. Я так думаю, вони слово якесь знають. Бабця може й не відьма, а просто стара сволота, а Лідка — та обвідьмилася, натурально. Ще наврочить. А я ще хочу пацана собі зробити.

З ним на риболовлю сходити. Пішли вже, оно твоя б’є копитами.

Шашлики додали компанії доброго гумору. Марина, трохи налякана й стишена, приглядалася до Командо.

— А я так і не знаю, як вас звати? — вибрала момент.

— Ферапонт Африканович, — Командо проковтнув кусень шашлика. — Ну, хлопці, дай Боже, не останню, — перехилив пластиковий стаканчик.

Зірка прямувала до ліцейської їдальні.

— Вам туди зараз краще не ходити, — попередила чергова вчителька, — там санепідстанція. Дієтсестра навела. Вони на Лідчині помиї акт складають.

З їдальні вийшла комісія. Зірка швиденько вскочила у найближчі прочинені двері. Зустріч з Петропавловичем до її планів не входила.

Щілина забезпечувала поле спостереження. Скажи хтось, що вона як таємний агент Нікіта буде нишпорити, стежити, споглядати, плюнула б межи очі.

Ще бракувало міняти парики, авта і когось застрелити. Чи це ти, Зірко Симчич, професорка ліцею, особиста знайома Біла Клинтона! Якби не три труни і одна дівчинка в американській лікарні… Командо запитав, чи може вона когось убити…

Петропавлович ввічливо, ба навіть запопадливо провів комісію до виходу, швидко повернувся до дієтсестри.

— Треба хоч зрідка думати, — просичав їй в обличчя, стукаючи себе по лобі. — Нам що, мало слідства?

Скандального розголосу? Ось ви мені де зі своєю піонерською принциповістю, ось де. Хочете мене обскочити?

Попереджаю!

Зірка зачекала, доки кроки Петропавловича затихли в кінці коридору. В їдальні червона, розпашіла Лідія совала відра з помиями, аж хлюпало з них на підлогу. І сичала з люті на дієтсестру.

— Ну, суко чорнорота, ну, падло горбате, діждеш!

Забачивши Зірку, перемкнулася, сказала спокійно, поділовому:

— Як там твій жених?

— А що?

— Нічого. Скоро на свайбу покличеш? Чи пропав?

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке

Популярные книги автора

ТЮ!
3 42