— Далі.
Зірка взяла у чергової ключі від кабінету.
— Як спалося, Ніно Василівно?
— А-а, мабуть, магнітна буря… Я так думаю, що вони знову якусь гидоту у повітря пшикають, а тоді оголошують — магнітна буря, начувайтеся…
— Цікава думка, — сказала слідча.
— Пр oшу?
— Цікаво, кого це Козлюк називає «вони»?
— Питання до мене?
— Далі.
Двері до холу пропустили рудого тінейджера.
— Hellow! How are you doing? — запитав хлопець.
— Fine, thanks. How are you? — відповіла Зірка.
— Хто прийшов перший і що він вам сказав? — перепитала слідча.
— Борис Кузьменко, він привітався.
— А ви?
— Теж привіталася. Англійською, бо п’ятниця.
— ?
— У п’ятницю всі розмовляють англійською. — І Козлюк?
— Персонал — за бажанням.
— Гм… І таке бажання у них виникає? До речі, Кузьменко — син?
— Це кримінал?
— Я запитую, чи Кузьменко син міністра, бо він єдиний з чергових не отруївся. Може, синів та дочок окремо годуєте.