— Уже виправила…
Зірка роззирнулася. Кабінетик захаращено шафами з теками, меблями, мабуть, з інших кімнат. Незатишнозапилюжено, казенно. Вмостилася на краєчку стільця.
— У нас ремонт. Прокуратурою Староміського району порушено кримінальну справу за фактом масового отруєння дітей у дипломатичному ліцеї, що сталося минулої п’ятниці.
Серед осіб, присутніх того дня на місці події і так чи інакше причетних, були й ви.
— Тетяніванно! — долинуло з вулиці.
Слідча підійшла до вікна. У дворі стояло усміхнене дівча у закороткій сукенці і модних грубих черевиках на тонких ногах.
— Заходь, Синице, заходь, — гукнула слідча.
Дівча повернулося спиною, підсмикнуло спідничку і виразно поляпало себе по кругленькому голісінькому гузенці.
— У чотирнадцять народила. Дитинку викинула на смітник, а сама пішла до школи. Не до вашої? Її взяли з репетиції бальних танців.
— У нас таких нема.
— Атож. У вас — дочка радника американського посольства. — І діти дипломатів інших країн.
— Зарубіжні харчуються разом з нашими?
— Так… Ні… Не зовсім.
— Яку з відповідей записати?
— Мене в чомусь звинувачують?
— Суд вирішить.
— Який суд?
— Староміського району. А згодом — Верховний. Ви ж будете оскаржувати обвинувачення. Поки що ви — свідок.
— Пані слідча, я вам не подобаюся? Може, хтось менш упереджений…
— Що викладаєте?
— Англійську, французьку, українську, веду факультатив італійської.
— Англійською і французькою, мабуть, не втну, а українською пораджу на запитання відповідати. Докладно опишіть день, коли потруїлися діти. В їдальні. Ви прийшли до ліцею о…