Йому відповіла тиша.
— Автомати!!
Мовчання. Запальничка почала пекти Лікаря в пальці. Він загасив її. Знову все огорнула темрява.
— Я завжди казав, що ми зроблені з кращого матеріалу, — озвався в потемках Лікар.
— У кого з вас є ніж?
— У мене. Хочеш перерізати троси?
— Якщо можеш вибратися без цього, то ще краще. Я не можу.
— Спробую.
Почулося якесь вовтузіння, прискорене дихання, щось грюкнуло, заскреготіло скло.
— Я на підлозі. Тобто на стіні, — повідомив Хімік. Голос його долинув звідкись ізнизу. — Лікарю, присвіти на хвилинку, я вам допоможу.
— Тільки поквапся, бо кінчається бензин.
Знову спалахнула запальничка. Хімік вовтузився біля Координаторового гамака — він міг досягти тільки до його ніг. Нарешті йому вдалося трохи розсунути бічну «блискавку», і Координатор важко впав на ноги. Удвох їм працювалося швидше. Незабаром усі вже стояли на похиленій, оббитій напівеластичною масою стінці рубки.
— З чого почнемо? — запитав Лікар.
Він стягнув краї рани на лобі в Кібернетика й наклав на неї пластир, який знайшов у себе в кишені. Він постійно носив при собі різні непотрібні речі.
— З констатації факту, чи нам звідси удасться вийти, — відповів Координатор. — Насамперед нам потрібне світло. Ну, що там у вас? Уже? Лікарю, присвіти мені сюди, може, в клемах панелі є струм1, хоча б у ланцюзі сигналізації тривоги.
Цього разу запальничка викресала лише іскру. Лікар без успіху крутив коліщатко й стер тільки шкіру собі на пальці, освітлюючи уламки потрощеної панелі, в якій копирсались навколішках Координатор й Інженер.
— Є? — спитав Хімік, який стояв позад них, бо йому вже не вистачило місця.
— Поки що глухо. Ні в кого немає сірників?
— Останній раз я бачив сірники три роки тому. В музеї, — невиразно промимрив Інженер, намагаючись зубами здерти ізоляцію з кінця проводу.
Нараз маленька голуба іскра освітила складені, мов скойки черепашки, руки Координатора.
— Є, — повідомив він. — Тепер яку-небудь лампочку.
Хтось знайшов у сигналізаторі тривоги над боковою панеллю непошкоджену лампочку. Сліпучий електричний вогник освітив рубку, схожу на частину труби тунелю з конусними стінами, що похило підіймається вгору. Високо над ними, в тому, що було тепер стелею, виднілися зачинені двері.