Лікар вислухав його з недовірою. Але, змірявши двічі тиск, все ж таки записав цифри у картку.
— Розумієте, Діку,— сказав він.— Це може вам завадити; при підвищеному внутрішньоочному та внутрішньочерепному тиску це дуже шкідливо.
— Не розумію, — сказав мисливець, який лише намірявся стати мисливцем, а поки що з генерала став полковником піхотних військ Сполучених Штатів.
— Я ж знаю вас дуже давно, полковнику. Чи, може, це мені тільки здається, що я знаю вас давно?
— Ні, не здається,— сказав полковник.
— Щось ми обидва заспівали сумної, — промовив лікар.— Тільки глядіть, не вдартеся об щось тверде та пильнуйте, щоб на вас не впала іскра, коли вже так напхалися нітрогліцерином. Не завадило б начепити на вас знак, як на цистерну з бензином.
— А з кардіограмою у мене все гаразд? — спитав полковник.
— Кардіограма у вас чудова, полковнику! Не гірша, ніж у двадцятип'ятирічного, ба навіть дев'ятнадцятирічного юнака!
— То чого ж ви чіпляєтесь? — спитав полковник.
Від великої дози нітрогліцерину його трохи нудило; йому хотілося, щоб огляд швидше закінчився. Йому хотілося швидше лягти й випити соди. «Я міг би скласти інструкцію із тактики оборони для взводу з високим тиском,— подумав він,— Шкода, що не можна йому цього сказати. А чом би й не признатись і не попросити ласки в суду? Не зможеш, — сказав він собі.— Усе повторюватимеш, що не винен».
— Скільки разів вас поранило в голову? — спитав лікар.
— Ви ж знаєте, — відповів полковник. — У карточці все записано.
— А скільки разів вам перепало по голові?
— О господи! — Потім він запитав: — Ви питаєте офіційно чи як мій приватний лікар?
— Як ваш приватний лікар. А ви думали, що я хочу підкласти вам свиню?
— Ні, Весе. Пробачте. А що вас, власне, цікавить?
— Скільки у вас було контузій.
— Серйозних?
— Ну, таких, коли ви непритомніли або потім нічого не пам'ятали.
— Та, мабуть, із десять,— відповів полковник. — Як рахувати й падіння з коня. А легших три.
— Ох, старе луб'я,— сказав лікар.— Вибачте, пане полковнику,— додав він.
— Мені можна йти? — спитав полковник.