Тож я накопичував кошти. Я здавав пляшки з-під содової. Я вигулював собак. Мив машини. Згрібав листя.
Цю частину я не оповів містеру Бакарді. Хіба я зміг би?
Узимку я відгрібав сніг. Вигрібав чорну, смердючу гидоту з ринв на дахах. Купав сенбернарів. Я вішав різдвяні гірлянди та підрізав живоплоти.
По ночах я мняцкав свою фальшиву грудь. Терся губами об запилюжений сосок. Лизав його. Пощипував його двома пальцями, доки не засинав.
Я зливав та міняв масло у величезних чотири-дверках з автоматами, у машинах старих леді. Якщо тобі потрібні гроші на копію Кессі Райт, реалістичну секс-ляльку в повен зріст, ти стаєш безправним рабом кожної старої леді в містечку. Навіть не знаю.
Я стукався в двері від імені ЮНІСЕФ, і ці голодні, поточені глистами діти в Бангладеш не побачили ані цента з тридцяти баксів, які пожертвували мені люди.
У той день, коли поштою прислали велику коричневу коробку, моя прийомна мама подзвонила мені до школи та запитала, чи можна її відкрити.
Скажімо так: я запанікував. Я зліпив найгіршу брехню, яку могла зліпити дитина. Я сказав їй: ні. Я сказав, що це подарунок — особливий, таємний різдвяний подарунок, який я замовив навмисне, щоб її здивувати.
По телефону я чув, як моя прийомна мама потрусила коробку. Вона сказала: «Така важка». Вона сказала: «Сподіваюся, ти не витратив на це купу грошей».
Сором мені, сором.
Ці газони, які я косив, собаки, яких вигулював, машини, які мив, — усе це, сказав я своїй прийомній мамі, було для того, щоб купити їй найкращий на світі подарунок, подарунок її мрії, бо вона така неймовірна, прекрасна, любляча, незрівнянна матуся.
І в телефоні її розім’яклий голос проказав: «О, Дарине, ну навіщо ти…»
Коли я прийшов додому, пакунок стояв на моєму ліжку. Важчий, ніж здавалося спершу, щось середнє між великим бібліотечним словником та сенбернаром. Моя прийомна мама пішла до свого цеху з прикрашання тортів, а мій прийомний тато був ще на роботі. Один у цілому домі, я роздер коробку, і всередині лежало щось згорнуте — обкладене пенопластовими кульками, ніби рожева мумія. Шкірясте та зморшкувате, наче торф’яна мумія з журналу «Нешнл джіогрефік».
На онлайновому аукціоні вона продавалася як цілковито нова, цнотлива, — але білява перука тхнула пивом, волосся було кущистим, бо подекуди повисмикувалося. Внутрішній бік обох стегон був липким. Груди — масними. На одній ступні я знайшов таку пипку, як на пляжних м’ячах. Ну, щоб її надувати.
Я розгорнув її на своєму ліжку та почав дмухати.
Я дмухав, і її груди надималися, опадали, знову надималися. Дмухав, і деякі зморшки розгладжувалися, але потім поверталися знов. Я дмухав їй у ступню, поки в очах не забігали вогники.
Просто в цю мить, тут і тепер, я чекаю, поки вигукнуть мій номер, повз проходить дівчина з секундоміром, і я викидаю руку. Щоб змусити її зупинитися, я торкаюся її ліктя, самісінькими пальцями чіпляю її під лікоть і питаю, чи це правда. Те, що говорить хлопцям містер Бакарді. Кессі Райт справді може сьогодні померти?
«Вагінальна емболія», — каже дівчина. Вона дивиться на мене, потім її очі знову опускаються до аркуша з іменами. Пробігаючи ручкою по списку, вона ставить галочку біля одного хлопця. Дівчина згинає руку та дивиться на годинник на зап’ястку. Ставить галочку біля іншого імені. Вона каже, що досить невеликого вдування повітря, десь як при надуванні кульки, але через сильний прилив крові до тазової області жінки можна загнати бульбашку повітря в її кровоносну систему.
«Якщо жінка вагітна, — каже дівчина, — зробити це навіть простіше».
В одному випадку, що стався 2002 року, жінка у штаті Вірджинія використовувала морквину для стимуляції та померла від емболії, але насправді будь-що з незвичайною формою може заштовхнути пухирець повітря в кровообіг. Інші задокументовані випадки стосуються батарейок, свічок, гарбузів.
«Уже не кажучи, — додає дівчина, — про мило на мотузку».
Вагінально чи ректально — це може статися крізь будь-яку дірку.