Більше Грегорові не вдалося витягнути з нього ані слова. Усю довгу дорогу до космопорту Кенеді Арнолд таємниче посміхався. їхній корабель уже стояв на стартовому майданчику, готовий стартувати за кілька годин.
Арнолд урочисто відчинив люк.
— Ось вона! — вигукнув він. — Дивися, це вирішення усіх проблем експедиції!
Грегор увійшов досередини. Він побачив велику, фантастичного вигляду машину з безладно розміщеними на корпусі циферблатами, лампами та індикаторами.
— Що це таке? — запитав він.
— Яка гарна. — Арнолд ніжно поплескав машину. -Міжзоряний лахмітник Джо радий був нам її продати. Я придбав її майже за безцінь.
Грегор усе зрозумів. Йому вже доводилося мати справу з лахмітником Джо, і щоразу це призводило до сумних наслідків. Машини Джо працювали, але коли, як часто і яким чином — це вже інша справа.
— Жодної з машин Джо я в космос не візьму, — суворо сказав Грегор. — Може, нам пощастить продати її на брухт?
Він почав шукати велику кувалду.
— Стривай, — заблагав Арнолд. — Дай-но я покажу тобі, як вона працює. Уяви собі. Ми в далекому космосі. Виходить з ладу головний двигун. З'ясовується, що на шестерні номер 3 відкрутилася й зникла дюралева гайка. Що ми робитимемо?
— Візьмемо нову гайку з числа тих 2305 предметів, які взяли із собою на випадок надзвичайної ситуації, — сказав
Грегор.
— Справді? Але ж ти не включив до списку дюралеву гайку на чверть дюймаї — тріумфально вигукнув Арнолд. -Я перевіряв. Що тоді?
-Не знаю, — сказав Грегор. — А що ти можеш запропонувати?
Арнолд підійшов до машини, натиснув кнопку й голосно та чітко промовив:
— Дюралева гайка, діаметр чверть дюйма.
Машина глухо загуркотіла. Спалахнули лампи. Плавно відсунулася панель, і перед очима компаньйонів з'явилася блискуча, щойно виготовлена гайка.
— Гм, — мовив Грегор без особливого ентузіазму. — Отже, вона виготовляє гайки. А що ще?
Арнолд знову натиснув кнопку.
— Фунт свіжих креветок.
Панель відсунулася — всередині були креветки.
— Треба було замовити очищені, — сказав Арнолд. — Ну гаразд.