Вона пильно поглянула на нього, потім непевно
посміхнулася.
— Ти хочеш мене убити?
— Не сміши мене, — сказав Фрелейн. — Я хочу одружитися з тобою.
Джанет опинилася в його обіймах.
— Боже мій! — схлипнула вона. — Це чекання... я так змучилася...
— Усе позаду, — заспокійливо шепотів Фрелейн. — Ти лише уяви, як ми розповідатимемо цю історію нашим дітям: тато приїхав убити маму, а замість того вони одружилися...
Вона поцілувала його, відкинулася на спинку дивана, потім закурила.
— Давай збиратися, — почав Фрелейн. — Насамперед...
— Постривай, — зупинила вона його. — Але ж ти не спитав, чи кохаю я тебе?
-Що?
Усе ще посміхаючись, вона спрямувала на нього запальничку. Внизу в корпусі зяяв чорний отвір — саме для кулі тридцять восьмого калібру.
— Що за жарти? — вигукнув він, підхоплюючись.
— Я не жартую, коханий, — відповіла вона.
Пелена спала з очей Фрелейна: як він міг вважати її дівчиськом?
Дивлячись на неї зараз, він зрозумів, що їй майже тридцять. Кожна хвилина напруженого подвійного життя убивці залишила слід на її обличчі.
— Я не кохаю тебе, Стентоне, — неголосно промовила Патциг, не опускаючи запальничку.
Фрелейн завжди бився до останнього. Але навіть у ці останні секунди, він не міг не захоплюватися тим, як блискуче зіграла свою роль ця жінка, яка із самого початку, напевно, знала усе.
Він натиснув кнопку — готовий до бою пістолет опинився в його руці.
Страшної сили удар у груди відкинув його на кавовий столик. Пістолет випав з його руки. Задихаючись і втрачаючи свідомість, він бачив, як вона уважно прицілилася для контрольного пострілу
— Нарешті я зможу вступити в Клуб Десяти, — почув він її щасливий голос, коли вона натиснула курок.
Річард Грегор сидів за своїм столом у запиленому офісі фірми «ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля» і втомлено переглядав список, який тримав у руках. У ньому значилося 2305 позицій. Грегор намагався згадати, чи не забув він часом чого-небудь.