— Що ви скажете про Місяць, який населений зараз рівною кількістю росіян і американців?
— Даруйте, — шанобливо відгукнувся академік. — Населений?
— Як буде розподілена між СРСР та Америкою місячна територія?
— На мій погляд, ніяк, — холодно відповів академік.
— О’кей! — зраділа місіс Хент. — Значить, росіяни ніяк не ділитимуться з американцями?
Академік знизав плечима.
— Ще одне невагоме питання, сер. Що ви думаєте про залежне становище американців на Місяці? Що ви скажете про те, що росіяни виявилися власниками всіх запасів кисню на Місяці? Що ви думаєте про радянський диктат на Місяці?
— Я думаю, мадам, що вигадати всю цю злісну маячню можна й не вислуховуючи моїх відповідей.
— Мій апарат запише ваші слова! — сказала місіс Хент, демонстративно відкриваючи сумочку. — Тут мікрофон, прошу.
— Якщо так, то я скажу. Я скажу, що дослідники Антарктиди жили поряд і дружили, незалежно від того, чи були вони росіянами, американцями, бельгійцями… Дослідження Космосу вимагає ще більшої напруги, ще більшого об’єднання всіх сил різних народів. Недаремно будується зараз міжнародна ракета.
— Для того, щоб і її підпорядкувати радянському диктатові?
— Не диктатові, а дружбі. Лише дружба може просунути людство на нові рубежі знання. Майже вся попередня історія людства характерна спалахами знання, викликаними міжусобною боротьбою народів, війнами, що примушували гарячково розвиватися науку і техніку. Але нині, коли цей розвиток досяг таких меж, що застосування останніх досягнень науки в злочинній справі війни загрожує вже існуванню всього людства, нині стимули прогресу неминуче стануть іншими. Не ворожнеча, не боротьба, не війна, а дружба і єдність — ось що приведе людину до нових висот знання, допоможе досягти нових планет Сонячної системи, навіть нових зірок врешті!
Місіс Хент закрила сумочку.
— Пропаганда! — прошипіла вона.
Академік усміхнувся.
— Стосунки людей на Місяці — чудовий приклад єднання, взаємовиручки і дружби. Запевняю вас, дослідникам буде що розповісти після повернення на Землю не лише про Місяць, але й про… Землю. Про стосунки людей на Землі.
— Даремно стараєтеся, містере академіку, звукозаписний апарат уже вимкнений.
— На щастя, свідомість людей у всьому світі зовсім не вимкнена.
— Мадам! Прошу вибачити! Один танець?
Місіс Хент перелякано обернувся.
Перед нею стояв низенький пристойний, рано полисілий пан, що нагадував власника невеликого магазину, ввічливий і рухливий.
— О’кей?.. — запитав запрошувач.