— Потяг підходить до станції? — ледь глузливо запитала Елен, чудово розуміючи, що вийти в Космосі нема де.
— Ні. У математичне рівняння надходять ваші сто зайвих фунтів, і воно стає невблаганним рівнянням…
— Можна закурити сигарету? — запитала Елен, тривожно вдивляючись у суворе обличчя астронавта.
— На горіння тютюну витрачається кисень. А він розрахований на одного… людиноподібного… — з нарочитою жорстокістю промовив пілот.
— Годвіне! З вами жінка!
— Трясця! У цьому й уся біда! — у відчаї стукнув кулаком по пульту пілот. — Закон Космосу не робить різниці між жінками й чоловіками.
— А ви? — зухвало кинула Елен.
— Я не закон, мем. Я лише служака. Ось радіограма, відповідь на мій рапорт про вашу появу. — І він утомлено прочитав: — «Виконуйте інструкцію».
Елен посміхнулася:
— Ви мені подобаєтеся, пілоте! — колишнім бадьорим голосом вигукнула вона. — Я напишу про вас чудову статтю. — Вона поглянула у вікно на кудлате сонце, на вищерблений місячний диск і обережно покосилася на похмурого пілота.
Відтак знизала плечима. Якась нісенітниця! Як можна у все це повірити, надто безглуздо і… страшно…
— Послухайте, мем, — лютячись на себе, сказав Годвін. — Ви, звісно, вмієте носити сукні й пускати бісики очима… Вони у вас хоч куди, — він відвернувся. — Але чи сильні ви в математиці? Закон Космосу — математичний закон.
— Поясніть, — безневинно попросила Елен.
Тоді він почав говорити терпляче, мов школярці:
— Пального, як підрахувала обчислювальна машина, не вистачить, щоб посадити на Місяць двох людей. Вручена мені інструкція гласить, що кожен, хто незаконно опинився на борту космічного корабля, підлягає негайному знищенню… в даному випадку, через двадцять сім… ні, вже через двадцять три хвилини…
— Ви жартуєте, Годвіне! — ледве стримуючи себе, вигукнула Елен, що починала все розуміти.
— Я хотів би прокинутися, мем, — кволим голосом відповів Годвін.
Він з болем дивився на молоду жінку. Він бачив жах на її обличчі. Роздратування проти неї відразу зникло. Що відчуває зараз вона, бідолаха?.. Що привело її сюди? Легковажність, авантюризм чи відвага? Що вона розраховувала знайти? Галас всесвітньої слави на Землі й таємничий світ спокою в Космосі? Ех, дівча! Тут немає спокою! У Космосі рухається все: нікчемна молекула газової хмари і планетна система зірки, самотній метеорит чи зоряний острів галактики, що поволі обертається, але летить з колосальною швидкістю. Тут немає спокою, як немає пощади чи жалю! Закони Космосу так само прості й ясні, як тяжіння, і так само невблаганні. Енергія, швидкість, вага… Зайва вага може знаходитися на борту ще двадцять одну хвилину. Інструкція зрозуміла, мов алгебраїчна формула.
Все це плутано, намагаючись тепер щадити Елен, пояснював їй Том Годвін, космічний пілот.
Він устав з крісла, всадовив у нього Елен, сам схвильовано ходив по тісній кабіні. Його магнітні підошви поклацували.
Елен дивилася перед собою розширеними, незрячими очима.
Що це? Марення?