— Бухгалтерія Космосу! Дешевше, простіше! Будь-який прилад — тупий і бездумний виконавець! Що може зробити керований робот? Що він може зробити в порівнянні з людиною, кмітливою, винахідливою, що орієнтується в будь-якому становищі, з натренованим тілом, безмежно досконалішим від незграбних машин!
— Але я — душа керованої мною машини. Розумієш?
— Ось через те й сам стаєш так само тупим і бездумним, як ваша танкетка.
— Облиш її у спокої!
— Я-бо її якраз і не облишу. Їй завжди потрібно давати завдання.
— Це робитиме її водій… із Землі, — підвищив голос Євген.
— Тобі доведеться примиритися з тим, що наказувати водієві буду я… з Місяця, — незворушно заявив Петро.
— Що ти хочеш сказати?
— Що тобі не вдалося підкласти мені «свиню»! Думаєш, випробували чудову машину, якою можна керувати на Місяці, то й не полетять на Місяць люди, рейс «Шукача» відмінять?
— Відмінять!
— Ні, рішення інше. Воно мені відоме.
— Яке?
— Полетять два «Шукачі». На одному ми з Анікіним, на другому — ваша танкетка. А на Місяці вона нам стане в нагоді.
— Що? — Євген схопився. — Ну ні! На Місяці танкетка багато що доведе… І найперше, що ти там не потрібен!
— Я там не потрібен? — грізно насувався на брата Петро. — Ти тямиш, на що замахуєшся? На найсвятіше для мене!
— Облиш свій дзвінкий тупіт. Сам ти що робиш?! — відступивши на крок, крикнув Євген. — Наталю щойно в сльозах зустрів.
— Хлопчики! — стала між синами мати. — Та що ви, справді!.. У дитинстві й то так не билися. Якщо летіти, то по-братськи.
Євген цієї-таки ночі добився зустрічі з академіком Бєляєвим.
Академік, попереджений по телефону, сам відчинив Євгенові двері. Як завжди вишукано вдягнений, немов і не спав, він тихо провів його коридором, відтак щільно прикрив двері кабінету.
— Ну, — сказав він, посміхаючись самими очима. — Якщо дозволиш, я висловлю всі твої бурхливі думки. Два напрями, що взаємно виключають один одного!.. Ми не сміємо!.. І так далі…
— Не можна перетворювати такий дивовижний всюдихід на віслюка, на в’ючну тварину!.. Він розрахований на самостійну роботу, а не на роль помічника!
— Не поспішай. Допомога, можливо, ще й тобі знадобиться. Наша танкетка значно підсилить експедицію, але й члени експедиції розширять її можливості. Адже ти «народжений повзати». На жодну місячну гору не піднімешся. Чи не так? А Місяць — планета гір, притому кільцевих. Танкетка через гірське кільце не проникне, таємницю кратерів, на жаль, не розкриє. Я вже не кажу про зворотний бік Місяця, недоступний для радіоуправління.