Перевертень вказав на Ворона.
-- Це Черствий, член Кола. Швагер Загребельного. Вони ненавидять один одного так само, як Ловець та Кульгавий, -- тоді вказав на Елмо. – Польовий майор Риф, начальник штабу Черствого. Ти, небіж Черствого, Мотрін Ханін, один з найгрізніших вбивць, які коли-небудь існували.
Ми про них нічого не чули, але Перевертень запевнив нас, що їхня присутність нікого не здивує. Черствий постійно відвідував Форсберг, ускладнюючи життя брату своєї дружини.
-- Чудово, -- подумав я. – Просто прекрасно. А що з Кульгавим? Що ми будемо робити, якщо він з’явиться?
Коли Корні оголосив , що прибув Черствий, на обличчях людей в будинку, де тримали Зуада, з’явилася скоріше тривога, ніж цікавість. Вони не виказували ніякої шани до членів Кола. Вони теж нічого не питали. Очевидно, в справжнього Черствого підлий, мінливий, непередбачуваний характер.
-- Покажіть їм в’язня, -- сказав Перевертень.
Один з повстанців кинув на Перевертня погляд, що казав:
-- Зажди, ми тобі покажемо.
Будинок аж роївся від повстанців. Мені здавалося, що я чую, як Елмо обмірковує план атаки.
Нас відвели в підвал, через вміло замасковані двері, а потім ще нижче, в кімнату з земляними стінами та стелею, які підтримувалися балками й кріпильним лісом. Декорації живцем взяті з хворобливих фантазій збоченця.
Звичайно, що катівні існують, але більшість людей їх ніколи не бачать, тому вони, так насправді, в них не вірять. Я сам раніше не бачив катівні.
Я оглянув знаряддя тортур, тоді поглянув на Зуада, прив’язаного до величезного, дивного крісла, і запитав себе, чому Леді вважається негідницею. Ці люди називають себе хорошими хлопцями, що захищають права, свободи та гідність людського духу, але їхні методи нічим не відрізняються від методів Кульгавого.
Перевертень прошептав щось Ворону. Той кивнув. Цікаво, як нам себе поводити. Перевертень не встиг нам нічого розповісти, а ці люди очікують, що ми будемо діяти, як Черствий і його головорізи.
Ми сіли й стали спостерігати за допитом. В нашій присутності кати взялися до справи з подвійним запалом. Я закрив очі. Ворон і Елмо не надто переймалися.
Через кілька хвилин “Черствий” наказав майору Рифу залагодити певну справу. Я був спантеличений і не пам’ятаю яку саме. Ідея полягала в тому, що Елмо повернеться на вулицю і почне облаву.
Перевертень імпровізував. Нашим завданням було сидіти спокійно, поки він не подасть знак. Я гадав, ми почнемо діяти, коли Елмо наблизиться до шинку і зверху до нас почне просочуватися паніка. А тим часом, ми будемо спостерігати, як нищать полковника Зуада.
Полковник не справив на мене великого враження, але він був у лапах мучителів вже доволі довго. Думаю, якби вас віддали їм на поталу, ви б теж виглядали худим та зморщеним.
Ми сиділи мов три кам’яних ідоли. Я подумки підганяв Елмо. Мене вчили отримувати задоволення лікуючи, а не нищачи, людське тіло.
Навіть Ворон не справляв враження задоволеного. Безсумнівно, він мріяв, як катуватиме Зуада, але коли дійшло до діла, його порядність взяла верх. В його стилі встромити у ворога ніж і покінчити з ним.
Раптово ґрунт заходив, немов по ньому тупнув якийсь велетенський чобіт. Зі стін та згори посипалася земля. В повітрі піднялася курява.
-- Землетрус! – зарепетував хтось і всі повстанці кинулися до сходів. Перевертень спокійно сидів і посміхався.
Земля затремтіла знов. Я переборов стадний інстинкт і залишився на місці. Перевертень не переймається, то чому я маю боятися?