-- Сер? – запитав Елмо.
Лейтенант зупинив Загін.
-- Дайте цьому селюку батога. Його потрібно навчити шанувати старших.
-- Слухаюся, сер. Отто, Кріспін. Допоможіть мені.
-- Гадаю, двадцять батогів вистачить.
-- Двадцять батогів, сер.
-- Що це ти, курва, задумав? Якийсь засраний найманець не буде…
-- Лейтенанте, гадаю, він заслужив ще десять ударів, -- обізвався Капітан.
-- Слухаюся, сер. Елмо?
-- Тридцять батогів, сер.
Він вдарив з розмаху кур’єра так, що той звалився з сідла. Отто і Кріспін підвели його, потягнули до огорожі та нагнули на ній. Кріспін розпоров йому сорочку на спині.
Елмо почастував кур’єра хлистом Лейтенанта. Він не дуже прикладався до роботи. В цьому не було жодної злоби, лише сигнал усім, хто зневажливо ставиться до Чорного Загону.
Коли Елмо закінчив, я був напоготові з аптечкою.
-- Спробуй розслабитися, хлопче. Я лікар. Зараз почищу і перев’яжу тобі рани, -- я поплескав його по щоці. – Ти непогано тримався, як на жителя півночі.
Коли я завершив, Елмо дав йому нову сорочку. Я дав йому кілька непроханих порад щодо лікування, а тоді запропонував:
-- Зголосися до Капітана так, наче нічого не трапилося, -- я показав пальцем Капітана…
-- Ого. -- Наш друг Ворон наздогнав нас. Він споглядав за подіями зі спини вкритого потом і пилюкою чалого коня.
Посланець послухав моєї ради.
-- Передай Кульгавому, я подорожую так швидко, як тільки можу. Я не збираюся гнати стрімголов, а коли доберуся до місця – не мати сил воювати, -- сказав Капітан.
-- Слухаюся, сер. Я передам йому, сер.
Обережно, кур’єр сів на коня. Йому непогано вдавалося приховувати свої почуття.
-- Кульгавий виріже тобі серце за таке, -- зауважив Ворон.