Щира правда. Тверезий, Одноокий -- скупердяй якого ще треба пошукати.
Лихвар поморщився і крадькома поглянув навколо. Така вже в нього натура.
-- Капітан викликає вас, хлопці.
Ми переглянулися. Одноокий заспокоївся. Останнім часом ми не часто бачили Капітана. Він весь час обертався серед великих шишок з Імперської Армії.
Елмо і Лейтенант встали. Я теж встав і вирушив у бік Лихваря.
Тут заревів бармен. Служанка кинулася до дверей і перегородила вихід. Велетенський, тупий чолов’яга, розміром з бика, вайлувато вийшов з підсобки. В масивних руках він тримав по страхітливій, вузлуватій дрючині. Видавалося, що він спантеличений.
Одноокий загарчав. Решта наших схопилися на ноги, готові до всього.
Моряки, відчувши бійку, почали вибирати сторону конфлікту. Більшість була проти нас.
-- Що в біса відбувається? – закричав я.
-- Будь ласка, сер, -- сказала дівчина біля дверей. – Ваші друзі не заплатили за випивку.
Вона кинула на бармена злісний погляд.
-- Брешеш, шльондро.
В таверні дотримувалися правила: отримав – заплатив. Я поглянув на Лейтенанта. Той погодився зі мною. Я перевів погляд на бармена. Відчув його жадібність. Він гадав, що ми настільки п’яні, що заплатимо двічі.
-- Одноокий, ти вибрав це бандитське лігво, ти і розбирайся, -- сказав Елмо.
Сказано -- зроблено. Одноокий заверещав, як недорізана свиня…
З-під нашого стола кулею вилетіла чотирирука почвара, розміром з шимпанзе, напала на служницю біля дверей і залишила сліди зубів у неї на стегні. Тоді накинулася на гору м’язів з дрючинами. Чолов’яга стікав кров’ю в десяти місцях, перш ніж збагнув, що відбувається.
Ваза з фруктами, що стояла на столі посеред кімнати, зникла в чорному диму. Через секунду вона з’явилася знов – по самі вінця заповнена отруйними зміями.
В бармена відвисла щелепа. В нього з рота посипалися жуки-скарабеї.
Серед цієї метушні нам вдалося накивати п’ятами. Одноокий завивав і реготав всю дорогу.
Капітан пильно дивився на нас. Ми стояли перед його столом, спираючись один на одного. Одноокий досі не міг позбутися нападів сміху. Навіть Лейтенант не міг зберегти поважний вираз обличчя.
-- Вони п’яні, -- сказав йому Капітан.
-- Готовченки, -- погодився Одноокий. – П’яні в зюзю, в сраку, в драбадан.