-- Нас поневолили, -- пробурмотів Капітан. – Так само як форвалаку.
Потвора закричала і кинулася на клітку. Над вкритою туманом палубою пролунав сміх Ловця Душ.
-- Поневолені поневоленим, -- погодився я. -- Напрошуються неприємні паралелі.
Щораз більше і більше старих розповідей спливали в пам’яті. Мене почало трусити.
Капітан зітхнув і втупив погляд в туман, за яким лежала нова земля.
Одноокий з ненавистю дивився на істоту в клітці. Я спробував заспокоїти його. Він відмахнувся від мене.
-- Не зараз, Док. Я хочу розібратися.
-- В чому?
-- Вона не вбивала Там-тама. В неї немає шрамів від наших ран.
Я повільно повернувся і уважно поглянув на легата. Дивлячись на нас, він засміявся ще раз.
Одноокий так ніколи і не розібрався. А я ніколи не сказав йому. В нас і так було достатньо клопотів.
Глава 2: Ворон
-- Подорож з Берила доводить мою правоту, -- гаркнув Одноокий над олов’яним кухлем. – Чорному загону не місце на морі. Коза! Ще елю!
Він похитав кухлем. Інакше дівчина не зрозуміла б його. Одноокий не забивав собі голову мовами півночі.
-- Ти бухий, -- зауважив я.
-- Який ти спостережливий. Запишіть ці золоті слова, джентльмени. Доку, нашому шановному магістру духовних та медичних наук, вистачило проникливості щоб помітити, що я бухий.
Під час своєї промови він кілька разів відригнув, язик в нього заплітався. Він оглянув своїх слухачів таким поважним поглядом, на який здатен тільки п’яний.
Служниця принесла ще один жбан і пляшку для Мовчуна. Він теж вже дозрів до нової дози свого улюбленого трунку. Він віддавав перевагу кислому берильському вину, яке досконало підходило до його похмурої вдачі. Гроші перейшли з рук в руки.
Нас було семеро. Ми намагалися не виділятися. Таверна роїлася від моряків. Ми були чужинцями, а саме вони потрапляють під роздачу, коли починається бійка. За винятком Одноокого, ми всі воліємо битися тільки коли нам платять.
У вхідні двері встромив свою противну пику Лихвар. Він примружив свої маленькі оченята і побачив нас.
Лихвар. Ми називаємо його так бо він позичає гроші членам Загону. Йому це не подобається, та він каже, будь-що краще ніж кличка, яку йому дали батьки-селяни – Цукровий Буряк.
-- Ей! Це Цукровий Буряк! – загорлав Одноокий. – Йди сюди, Солоденький. Одноокий ставить. Він так нализався, що лика не в’яже.