— Можеш подати мені грайлика?
Тато підійшов до книжкової полиці і простягнув їй плеєр та касету.
— З рештою я впораюся й сама.
Тато поцілував доню в чоло.
— Найбільше мені хотілось би посидіти біля тебе, — прошепотів він. — Але є ще й інші, ти ж розумієш. Решту Різдвяних свят я проведу отут з тобою.
— Я уже казала, Різдво слід святкувати як завжди.
— Так, як завжди.
І тато тихо вийшов з кімнати.
Сесілія вставила в плеєр касету із різдвяними піснями Сіссель Хірхебес і невдовзі всім єством поринула у чудову музику. За якийсь час вона скинула з голови навушники — ага, усі вже сіли за стіл. Мама читала Святе Письмо. Коли вона закінчила, родина заспівала «Слався, земле прекрасна».
А тоді бабуся вирушила сходами нагору.
— Я вже йду, Сесіліє!
— Тсс! Ти маєш тільки почитати…
Бабуся сіла на стілець перед ліжком і розгорнула книгу:
— «Це трапилося на ту пору, коли цар Август наказав провести перепис населення у всьому світі…»
Коли бабуся підвела погляд на Сесілію, у тої в очах стояли сльози.
— Ти плачеш?
Вона кивнула.
— Але ж тут немає нічого сумного…
Сесілія знову кивнула.
— «Знаком вам буде таке: ви повинні знайти дитя, котре лежить сповите в колисці…»
— Ти плачеш тому, що це гарно?
Сесілія кивнула втретє.