— По-моєму, хтось у неї був. Але вона мені нічого про це не розповідала. І словечка.
— Він москвич?
— Я ж вам кажу: нічого не знаю. Я от їй про все розповідала, а її спитаю… Вона тільки махне рукою — і все. «А, Любонько, не варто про це». Але знаєте що? Заміж, по-моєму, вона не збиралася. Так мені здається.
— А де ви з нею бували? — запитую я. — У якому товаристві?
— Ні в якому. Я її не могла нікуди витягти. Так, до театру ходили, у кіно. Дома теревенили, чай пили.
— А хто ще з вами бував?
— Ну, іноді мої знайомі.
— І ніхто не намагався до Віри залицятися?
— Ще як!.. Тільки Віра якоюсь байдужою залишалася. Отож я й здогадалася, що в неї хтось є. Коли вона така до всіх байдужа.
— Скажіть, — знову запитую я Любу. — А з ким Віра ще дружила, крім вас?
— З Катрею, — переконано відповідає Люба. — Це її шкільна подруга. Дуже мила дівчина.
Але ні прізвища, ні телефону цієї Катрі вона не знає. З нею Люба зустрічалася лише у Віри і, крім того, не часто.
— Останнє питання, — кажу я. — Ви не знаєте, чому Віра хотіла піти з цієї роботи?
Люба знизує плечима.
— Їй було важко. Все ж таки хвора людина. А тут увесь час біганина.
— А як до неї ставився ваш начальник?
— Станіслав Христофорович? Він взагалі дуже ділова, справедлива, витримана людина, і всі його поважають.
— Чи не залицявся він до неї.
— Ой, що ви? Адже він зовсім літній. — Люба цнотливо опускає очі. — Йому, певно, п'ятдесят років. І у нього сім'я.
Я дивлюсь на годинник. Надійшов час моєї зустрічі з товаришем Меншутіним, про яку я ще вранці з ним домовився. Тому я прощаюсь з Любою, і вона, соромливо кивнувши, іде.
А я прямую коридором до дверей, які вона мені показала.
Меншутін був високого, майже мого зросту, дебелий дядько з м'язистим засмаглим обличчям, з великими залисинами на чолі, нижня губа у нього трохи відвисла, що надавало йому пихатого та зневажливого вигляду. Одягнений Меншутін добротно й модно, навіть дещо дженджуристо, з претензією, мабуть, на моложавість. Помітно було, що він задоволений собою. Щасливе почуття. Втім, вигляд у Меншутіна зараз діловий, зосереджений і водночас привітний.