Вступив до університету на електроінженерний факультет. З четвертого курсу мене вигнали за виступ на передвиборних зборах. Повернувся до села й став шофером. Потім — тюрма. Мій батько має середню освіту, але йому не дають роботи через те, що він очолював опозиційну групу.
— Та-ак, — протягнув ігумен. — Цієї ночі краще було б ні про що не говорити. Відпочиньте два-три дні, а тоді вирішуйте, що вам на краще.
— Дякую за доброту, отче. Тільки до завтрашнього вечора, більше я не набридатиму вам.
— Чому ж тільки до завтрашнього вечора? Ви потребуєте допомоги, а божа воля велить нам опікуватися такими. Поки ви під цим дахом, будьте спокійні, а коли вийдете — робіть, як вам сумління скаже.
Я залишився наодинці, але мене весь час не полишало відчуття, що я не сам. Мені здавалося, що я вловлюю чиєсь дихання під дверима.
Прокинувся на світанку. Увійшов той, з кучерявою бородою.
— А, вам уже краще!
— Так, отче. Чи не можна вийти в туалет?
— Ходіть зі мною.
Мені необхідно було обдивитися цей найскромніший закуток у божому храмі…
Потім добре умився холодною водою з глиняного глека й повернувся до келії. Мені вже принесли хліб і бринзу. Раціон христових слуг, здається, незавидний…
Чернець дивився на мене, наче батько, який радіє одужанню свого сина, і говорив:
— Видно, вам здорово перепало. В мене були родичі біля військового училища, я часто ходив до них і там зустрічався з кадетами і юнкерами. Хтозна, може, і вас десь бачив. Я навіть знав деяких офіцерів.
Він назвав одного майора. Я підвів голову й сказав, що він був моїм батальйонним командиром. Той назвав двох капітанів. Я пояснив, що це мої викладачі.
— Ти диви, може вийти, що й ми знайомі.
— Нічого дивного, — відказав я.
— А в тюрмі важко було?
— Для багатьох так, але я відбувся легко, бо дістав невеликий строк і працював на городі й у столярні.
— Родич одних моїх знайомих у тюрмі. Його звуть, здається, Валентин Александров.
— Полковник Александров. Я бачив його, тільки він у сьомому відділенні з особливим режимом.
— А ще родич друзів мого брата також сидить. Єзекієв звуть його.
— Так, мені здається, він був підполковником.