— Хочеш узвару?
Елі підтакнув. Вона простягла йому горнятко і дивилась, як він п’є, опустивши довгі, дівочі вії.
— Маю до тебе прохання…
— Ну?
— Прийди ввечері нарубати дров. Зможеш?
Елі кивнув головою й вийшов.
Женовефа чекала весь полудень. Заколола волосся й довго дивилася на себе в дзеркало. Згодом, коли він прийшов і заходився рубати дрова, вона винесла йому молока та хліба. Елі сів на пень і їв. Сама не знаючи чому, Женовефа розповіла йому про Міхала на війні. Елі сказав:
— Війна вже закінчилась. Усі вертаються.
Женовефа дала йому торбину борошна, попросила прийти й наступного дня, а наступного дня — знову запросила.
Елі рубав дрова, трусив сажу, робив дрібний ремонт. Вони розмовляли рідко й завжди про незначне. Женовефа розглядала його крадькома, та що довше дивилася, то більше її погляд прикипав до нього. Згодом уже не могла на нього не дивитись: просто поїдала його очима. Вночі їй снилося, ніби кохається з якимось чоловіком, і не був це ані Міхал, ані Елі, а хтось незнайомий. Прокидалася Женовефа з відчуттям бруду на собі. Вона наливала в миску води й мила все тіло. Хотіла забути сон. Потім дивилась у вікно, як робітники сходяться до млина. Бачила, що Елі крадькома позирає в її вікна. Женовефа ховалася за фіранку, сердита на себе за те, що серце тріпотить, як після бігу. «Не буду про нього думати, присягаюся», — зарікалась вона й бралася до праці. Перед полуднем ішла до Неджелі, завжди якимось чином зустрічаючи Елі. Здивована власним голосом, просила його прийти.
— Спекла тобі булку, — сказала вона вже в хаті й кивнула на стіл.
Елі сів несміливо, поклавши перед собою шапку. Женовефа вмостилась напроти й дивилася, як він їсть. Хлоп їв обережно та повільно. Білі крихти залишалися на його губах.
— Елі…
— Га? — підвів на неї погляд хлопець.
— Тобі було смачно?
— Еге.
Він сягнув через стіл рукою до її обличчя. Вона різко сахнулася.
— Не торкайся мене!
Хлопець похнюпив голову. Поклав руку на шапку. Мовчав. Женовефа сіла.
— Скажи, де ти хочеш мене торкнутися? — запитала вона тихо.
Він підвів голову. Їй здалось, ніби бачить у його очах червоні блискавки.
— Я б торкнувся тебе отут, — показав місце на своїй шиї.