Він розпитує всіх. Він сперечається з солдатами й офіцерами...
Дати його зустріч з нею. Вона погвалтована. Вона плаче. Вона проклинав життя. Вона хоче вмерти. Він благає її жити.
— Вони принизили моє достоїнство людське.
— Голубонько моя, вся війна — приниження достоїнства.
— Я гидка й брудна.
— Ти прекрасна, як оця розбита церква. Як оця руїна. Вопа огидна і прекрасна разом.
— Я понівечена.
— Понівечена вся країна. Чим ти краща за неї?
— Ні в кого не хватило для мене жалю.
— Не жаль нас гнав сюди, а гнів і ненависть.
— Хто мене візьме тепера?
— Якщо пе візьмуть, так хіба тому, що нікому брати. Радій, що не взяла тебе земля. Нас вона прийняла мільйони...
Вставити, можливо, «Перемогу», якщо не цілком, то частинами. Було б здорово зробити так, коли б капітан Кравчина, що вмер у «Перемозі», був сином того Богдана Кравчини. І перебудувати «Перемогу» треба як главу з його оповідання про смерть сина. Виписати обов'язково, як він на мітингу там, де говорив про Україну, посварився з політкомісаром з-за того, як ставити слово «саме» — попереду чи позаду. «Іди ти к чортовій матері, убога твоя скаредна душа. Хіба не однаково, де воно стоїть. Ти на людей дивись, а не на слова. Хіба ми тут на дипломатичному прийомі чи в президіуми збираємося сісти? Я пе слова бачу, а кров. Ми перед смертю стоїмо. А вмирати я годен за Леніна на всіх мовах — за матір, за предків і потемків, коли вгодпо. Як ви, тату?» — «Істинна правда, синку, аби вмерти достойно і чесно, а хоч перемогти. Людипу прикрашають діла, а не слова. Треба, щоб діло стояло міцно, а слова... що слова! Слово — добро, коли вопо в лиху годину веселить душу товариша, коли воно піднімає її на подвиги чи на добру роботу».
Дак вони тоді подали один одному руку та й кинулись в огонь.
Як поховав Кравчина свого сина, що вони сказали один одному перед смертю. Як перед тим, як умерти, сип попросив поставити його. Тоді я підняв його і держу:
«Що, Василю, бачиш Україну?» — «Бачу, тату». — «Яка вона?» — «Благословенна, тату. Палаєі»
ЗОЛОТІ ВОРОТА III
Дві глави.
Зустріч з американцями. Се були [з] Канади і США.
Вони були переважно українці.
Розмова Кравчини з американськими українцями мусить бути блискучою...
І не американці, і не свої. Чужі, заграничні... Сервіс теж він зневажав. Гарне, та ж воно не ваше. Воно американське. А в мене хоч і не той, та воно своє.