— Уже пізно. Треба ранньою весною саджати, колії на деревах ще немає листя, — зі знанням справи пояснив Сергій.
— Не тільки весною, можна й восени, — зауважив дядько.
— Правильно, можна й восени, коли опаде листя, — погодився Сергій. — А саджати дерева дуже просто… Попросив я тата дістати саджанець, він дістав, викопав отут ямку, поставив у неї деревце, загорнув землею…
— Стривай, стривай! — перепинив його дядько Павло. — Щось я тебе не зовсім розумію… Ану, ясніше роз-тлумач: хто копав, хто ставив, хто загортав?
— Як хто? Кажу ж — тато, — серйозно відповів лев Сергій.
Дядько Павло посміхнувся й далі почав розпитувати:
— А тепер ти доглядаєш кленочок?
— Авжеж доглядаю. Якщо тато чи мама забудуть полити його, я нагадую. А ще наказую бабусі дивитися, щоб його не зламали.
— Ха-ха-ха!.. — засміявся дядько Павло. — Ну й від жартівник ти, хлопче, ну й фантазер!.. Подумати тільки — його деревце!.. Ха-ха-ха!..
— Еге ж, мій кленок! — Сергій здивовано втупився у дядька Павла, не міг збагнути, що його розсмішило.
Тоді не втримався і я, теж зареготав, та так голосно, що аж горобців сполохав з паркана.
Сергій насупився, поглянув сердито на нас, пробурмотів:
— Не розумію, що тут смішного…
А нам стало ще смішніше.
Він образився й перевальцем попростував у двір.
Після цього я, звичайно, більше не наважився просить його допомогти розв'язати задачу. Пішов до Ігоря, і ми вдвох розв'язали її.
я так розумію, це коли один одному віриш, один одного шануєш, завжди виручаєш з біди і нікому не даєш покривдити. А ще друзі повинні бути вірними, чесними і справедливими.
Саме такими друзями були й ми з Ігорем Дзьобиком.
Правда, недавно я був засумнівався в його дружбі.
Сталося це в кінці червня, перед самим моїм днем народження.
Щоранку цього дня мама пекла великий смачний пиріг з полуницями, я запрошував своїх товаришів зі коли і з двору. Ми їли пиріг, цукерки, горіхи, пили шоколад, чай, грали в усякі цікаві ігри й дивилися телевізор.
А ще тато, мама і Оксана вручали мені подарунки. Що збиралися подарувати цього року тато й Оксана, не знав. Мама ж хотіла (Оксана сказала по секрету) купити роликову дошку, бо у багатьох хлопців, і в Ігоря теж, є роликові дошки, а в мене немає.