— Там хлопці грають у м'яча.
— А ви почекайте. Нехай вони награються, тоді ви.
— Еге, «награються»!.. У них зараз весняні канікули. Ганятимуть свого м'яча до самої ночі, — сказала Оксана.
— А ви їх попросіть.
— Уже просили. Не згоджуються.
— І все-таки тротуар — не місце для гри| — мовив міліціонер і пішов до перехрестя.
Коли він завернув за ріг вулиці, Оксана кинула в першу клітину битку — квітчастий осколок з тарілки — й пострибала на одній нозі. Потім її замінила, спочатку одна Олеся, тоді друга. Перехожим вони старалися не заважати. Як хто наближався, припиняли гру, пережидали, поки пройде.
З'явилася бабуся з дитячою коляскою — дівчата відразу ж дали їй дорогу.
Але старенька, видно, не поспішала. Вона зупинилася коло них, кивнула на коляску:
— Може, й мою онуку приймете до гурту?
— Приймемо, — хором відповіли дівчата й засміялися: бабусина внучка була ще немовля.
Старенька теж усміхнулася, сказала:
— Дякуємо вам. Тільки нехай ми ще трохи підростемо, — і рушила далі.
Дівчата знову почали стрибати.
Раптом вони почули крик:
— Ой лишенько!.. Рятуйте дитину!..
Глянули: бабуся упала на тротуар і не може підвестися. А коляска із немовлям котиться вниз до перехрестя, де мчать автомашини, мотоцикли… І нікому її спинити, бо попереду у провулку нікого немає.
Ох і налякалися подружки! Завмерли й не можуть поворухнутися. Оксана теж, як стрибала на одній нозі, то так і захолола. Проте вона перша опам'яталася, кинулась з усіх сил наздоганяти коляску, яка котилася все швидше й швидше. Ось вона поминула зачинений кіоск, ящик для піску, яким посипали взимку слизькі тротуари, одну, другу тополю. Далі росла старезна товста липа, і коляска котилася прямісінько на неї.
— Ой! — скрикнула Оксана й заплющила очі: за раз коляска стукнеться об липу й перекинеться.
Ні, не стукнулась. Лише черкнула колесом шорсткий стовбур, похилилася набік, звернула з тротуару й вискочила на дорогу.
Тоді Оксана ще хутчіше побігла, аж бант на голові розв'язався і лопотів на вітрі.
Коли коляска вже наблизилась до перехрестя, її побачили перехожі й кинулись навперейми. Та якби не Оксана, мабуть, жоден із них не встиг би спинити… Страшно навіть подумати, що могло б тоді статися…