Востаннє я робив це з нею багато років тому.
- Я не розбираюся у китайському календарі, - сказав я. – Просто відпочивай, мамо.
- Збережи коробку і зазирай туди час від часу. Просто відкривай, - вона знову почала кашляти.
- Все гаразд, мамо. – Я незграбно погладив її руку.
- Haizi, mama ai ni, - Вона знову зайшлася кашлем. В пам’яті сплила картина: мама каже ai і кладе руку на серце.
- Все гаразд, мамо. Не розмовляй.
Повернувся тато, і я сказав йому, що мені треба раніше поїхати в аеропорт, щоб не пропустити свій рейс.
Вона померла, коли мій літак був десь над Невадою.
#
Після маминої смерті тато швидко постарів. Будинок був для нього завеликим і його треба було продати. Ми з моєю дівчиною, Сьюзен, приїхали до тата, щоб допомогти йому зібрати речі і прибрати все.
Сьюзен знайшла коробку на горищі. Паперові звірі, пролежавши так довго у суцільній темряві горища, стали крихкими, яскраві кольори обгорток вицвіли.
- Я ніколи не бачила такого оригамі, - сказала Сьюзен. – Твоя мама була дивовижним митцем.
Паперові тварини не рухались. Можливо, магія, що давала їм життя, зникла з маминою смертю. Або, може, паперові фігурки були колись живими тільки в моїй уяві. Не можна довіряти дитячій пам’яті.
#
У перші вихідні квітня, через два роки після маминої смерті, Сьюзен поїхала з міста в одне зі своїх нескінченних відряджень, а я сидів дома, ліниво перемикаючи канали.
Я зупинився на документальному фільмі про акул. Зненацька, у своїй уяві, я побачив, як мамині руки раз за разом згинають фольгу, щоб вийшла акула, а ми з Лаоху дивимось.
Шелест. Я повернувся і побачив кульку з пакувального паперу і клаптів стрічки на підлозі, поряд із книжковою шафою. Я підійшов до неї, щоб підняти і викинути у сміття.
Кулька поворухнулась, розгорнулась, і я зрозумів, що це Лаоху, про якого я не згадував уже дуже давно. "Роурр-са." Напевне, мама його все ж склеїла після того, як я здався.
Він був менше, ніж я його пам’ятав. А може, просто тоді мої кулаки були менші.
Сьюзен розклала паперових тварин по квартирі для прикраси. Мабуть, Лаоху вона залишила десь у закутку, бо виглядав він пошарпано.
Я сів на підлогу і простягнув палець. Хвіст Лаоху сіпнувся і він грайливо вхопив мене кігтями за палець. Я засміявся і погладив його по спині. Лаоху замуркотів.
- Як справи, старий друзяко?