#
Марк, один із сусідських хлопців, прийшов у гості зі своїми фігурками героїв «Зоряних воєн». У Обі-Вана Кенобі світився меч і він міг махати руками і казати металевим голосом: «Використовуй Силу!» Мені здалося, що фігурка анітрохи на Обі-Вана не схожа.
Ми разом подивились, як він повторює свою виставу п’ять разів поспіль.
- А він може робити щось ще? – спитав я.
Марка моє питання роздратувало.
- Роздивись його пильніше, - сказав він.
Я дивився пильніше і не знав, що тут можна сказати.
Марку моя реакція не сподобалась.
- Покажи мені свої іграшки.
У мене не було інших іграшок, окрім паперового звіринця. Я приніс Лаоху зі спальні. На той час він вже дуже потерся і був увесь перемотаний стрічкою і клеєм у тих місцях, де ми з мамою його латали усі ці роки. Він вже був не такий спритний і на ногах стояв не так твердо, як раніше. Я поставив його на стіл. З коридору було чутно легенькі кроки інших тварин, що боязливо зазирали у вітальню.
- Xiao laohu, - сказав я і зупинився, а тоді перейшов на англійську. – Це Тигр.
Лаоху обережно підійшов і замурчав, обнюхуючи Маркові долоні.
Марк оглянув різдвяний малюнок на шкірі Лаоху.
- Зовсім не схоже на тигра. Твоя мама робить тобі іграшки зі сміття?
Я ніколи не думав про Лаоху, як про сміття. Але зараз він виглядав як звичайний шматок пакувального паперу.
Марк знову натиснув на голову Обі-Вана. Світловий меч загорівся; джедай підняв і опустив руки. "Використовуй Силу!"
Лаоху повернувся і стрибнув, збивши пластикову фігурку зі столу. Вона впала на підлогу і зламалася, а голова Обі-Вана покотилася під диван.
- Роуррррр, - засміявся Лаоху і я приєднався до нього.
Марк вдарив мене, сильно.
- Він був дуже дорогий! Таких зараз навіть не продають. Він коштував, мабуть, більше, ніж твій батько заплатив за твою матір!
Я перечепився і впав на підлогу. Лаоху загарчав і кинувся Маркові в обличчя.
Марк скрикнув, більше від страху і несподіванки, ніж від болю. Врешті решт, Лаоху був усього лише з паперу.