й. З найкращою зо всього села i всiх прикосновенних околиць дiвицею.
й. Не скажемо, нехай кортить! (.)А се що за парубок?
а. Се мiй знакомий; iде iз Коломака в Полтаву на заробiток.
й. Хiба-развi — теє-то як його — iз Коломака через наше село дорога в город?
о. Я нарошне прийшов сюда з ним побачитись.
Выборный и возный уходят.
а.
о. Се старший в вашiм селi?
а. Який чорт; вiн живе тiлько тут; бач, возний — так i бундючиться, що помазався паном. Юриста завзятий i хапун такий, що iз рiдного батька злупить!
о. А то, другий?
а. То виборний Макогоненко; чоловiчок i добрий був би, так бiда — хитрий, як лисиця, i на всi сторони мотається; де не посiй, там i уродиться, i уже де i чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже.
о. Так вiн штука! Кого ж вони висватали?
а. Я догадуюсь; тут живе одна бiдна вдова з дочкою, то, мабуть, на Наталцi возний засватався, бо до неї багато женихiв залицялись.
() На Наталцi!.. (.)Но Наталка не одна на свiтi. (.)Так, видно, Наталка багата, хороша i розумна?
а. Правда, хороша i розумна, а до того i добра; тiлько не багата. Вони недавно тут поселились i дуже бiдно живуть. Я далекий їх родич i знаю їх бiдне поживання.
о. Де ж вони перше жили?
а. В Полтавi.
()В Полтавi!..
а. Чого ж ти не своїм голосом крикнув?
о. Миколо, братику мiй рiдний! Скажи по правдi: чи давно уже Наталка з матiр’ю тут живуть i як вони прозиваються?
а. Як тут вони живуть… ( .)Четвертий уже год. Вони оставили Полтаву зараз по смертi Наталчиного батька.
() Так вiн умер!