«мол. л-т Сиротін»
«серж. Пісюн»
«Громобоєв, боягуз»
«з бородавкою на повіці, руч. кул. († під Боличовом)»
«Хома, запасливий, з повним сидором»
«санінструктор Мар’яна († на Рузі під Івановом)»
«комбат Череда († біля Ядромина?)»
«чистьоха навідник (Ільчин? Ільмін? Ількин?)»
«Капітонов (у 55 начальником цеху)»
«Стеша (помре син, самогубство, простежити)»
«Бєльський, бездимна технологія, патент (кілька формул, поспішно накидане креслення)»
«Тосович, карате»
«Віронька Корнєєва, вона ж Воронцова, вона ж Неко-тян»
. . . .
Знову тверді друковані букви тим же поруділим чорнилом:
«Марно. Пам’ять».
«Я воскресну 6 (шостого) вересня 1937 (тридцять сьомого) року в ніч на сьоме в ліжку. Увага! Не метушитися! Лежачи нерухомо, долічити до ста, потім перекинутися на живіт, звісити голову через край ліжка, роззявити рот і зробити кілька глибоких вдихів і видихів, висунувши язика».
«Свєткине ліжко ліворуч, Федя з Серафимою через коридор».
. . . .
Запис тупим олівцем, величезні букви криво й навскіс, ледь розбірливо:
«Новий рік, Новий рік»
«Цікаво, Гурченко вже народилася»?