— Будемо сподіватись, Ганс не образиться, — посміхнувся Моше. — А якщо почне скандалити, відкрутимо до біса ще дві зірочки... з кожного боку.
Плац вже спорожнів, і двійко офіцерів з дипломатами не викликали ні в кого ані найменшої підозри. Днювальний на вході в будинок штабу ліниво віддав честь, вартовий на першому посту теж зробив вигляд, наче став струнко, черговий — ще один старший лейтенант за скляною перегородкою — навіть не підвів голови, аж поки Моше не наставив на нього пістолет.
— Нам би таку армію, — звично вже пробурмотів Гонщик, натискаючи спуск.
Скло луснуло, засипавши бідолаху гострими друзками.
За кілька хвилин луснули вікна у всіх навколишніх будинках, а половина будівлі штабу повільно посунулась униз, поховавши під собою таємницю двох вже не існуючих "дипломатів".
— Ну що ? — Дізфайндер демонстративно помахав наручним годинником перед носом Калібра. — Скільки хвилин пройшло.
— Ну, п'ять... — похмуро пробурчав Ганс.
— Скільки з тебе пива?
— Ну, теж п'ять... — що прозвучало ще похмуріше.
— Ні, бо вже шість... — заусміхався було Дізфайндер, але тут, нарешті, завила сирена й загавкали гучномовці.
— Таки п'ять! — вже веселіше рикнув Калібр. — А це не армія, а...
Тим часом метушня на плацу набула більш осмисленої форми, й замість безладної коловерті нагадувала тепер просто дві зустрічні течії: одну, меншу, — до "бочки", а другу, значно потужнішу, — до виходу з розташування дивізії.
— По-моєму, час, — кивнув Сапер.
— Добре.
Дізфайндер зсунув вузол краватки, розстебнув середнього гудзика на кітелі, взяв у руки дипломат — куточок якогось папірця виглядав збоку, наче валізку споряджали у великому поспіху, й вискочив на вулицю.
— Гей, рядовий! — засапаним голосом рикнув він до найближчого солдата. — біжи у "бочку" й віддай цей дипломат майору Тараканову!
— А де його шукати? — було видно, що перспектива бігати туди-сюди солдатові не дуже сподобалась.
— У чергового спитаєш! Бігом марш!
Солдат знизав плечима й підтюпцем рушив до бункера. Сапер мовчки натис кнопку на годиннику-секундомірі.
— Давай! — сказав він ще раз через деякий час.
Дізфайндер знову вискочив надвір й повторив процедуру, назвавши на цей раз капітана Мухіна.
Цього разу Сапер уважно слідкував за ходою носія й натис кнопку одразу, як тільки той зник за дверима бункера.