Я зупинився.
— Коли вона таке казала?
— Коли Зуселя хворого привозила. Коли посаг свій просила у діда, а він не дав. І мені подивитись не дозволив.
Оце номер. Ну Євка, ну погань! Брехня на брехні. Правду по краплині вичавлює, і ту розмазує, не збереш. Розмовляти з нею виходить урешті-решт даремно.
Я мирно сказав, щоб Гришко не забивав собі голову чужою брехнею. Тітка Єва була зла на діда і тому сказала неправду.
Обідати я не залишився. Любі шепнув, що треба на службу терміново. Можливо, й навіть скоріше за все, з нічним виїздом у район. Щоб не хвилювалася.
Люба зібрала в дорогу дещо з їжі. Мовчала.
Потім запропонувала:
— Мишо, я ті гроші, що ти нам у Рябину присилав, майже не витрачала. Візьми.
Дістала з гаманця пожмакані папірці. Простягнула далеко від себе в повітря.
Я не взяв. Дещо у мене залишалося. Усі наші діти тут, а не десь. Отже, тут і гроші потрібніші.
Я відбув в Остер. І цього разу вирішив для себе останнім і рішучим.
У моєму мішку була їжа, зміна білизни і проклятий капшук. Я виявився до нього прив’язаний.
Шофер попутної вантажівки трапився остерський. Узяв мене до самого місця призначення. Чоловік у віці. Я запитав, чи знайомі йому в Острі такі прізвища, як Мельник і Цегельник.
Він відразу відповів, що їх знають і поважають усі. Тільки Янкель Цегельник — колишній видатний командир єврейського партизанського загону років зо два тому несподівано зник безвісти. Казали, що втопився в болоті. А Гиля Мельник, його заступник з партизанської слави, живий і здоровий.
Я попросив підкинути мене до хати Мельника.
Господар перебував удома сам.
Я без передмов сказав, що йому як колишньому партизану довіряю цілком і прошу відповісти на кілька запитань.
Мене цікавлять дві особи: Лілія Горобчик і Поліна Лаєвська. Про громадянку Горобчик я одразу заявив, щоб уникнути непорозумінь і зайвої стриманості, що вона на тому світі. А Поліна жива. Але краще й про неї казати саму правду й не прикрашати. Ніякої оформленої справи проти неї органами не ведеться, але інтерес є.
— Що розповідати?
— Усе цікаво. Висновки я сам зроблю. Спочатку про Горобчик. Що їх дві сестри-близнючки — відомо. Про батька з матір’ю — загинули в період окупації — теж зрозуміло. Про Єву відомо. Про Лілю — нічого. З Лілі починайте. З війни.
— Лільку вбили?