Новий лісник кивнув головою і, заточуючись, поплентався додому.
Відтоді, побачивши в лісі якусь бабусю з кошиком хмизу, він обминав її десятою дорогою.
Мала Баба Яга ще не раз згадувала про цю свою витівку.
— Тепер я так завжди робитиму! — призналася вона воронові. — Я допомагатиму добрим людям. А лихим робитиму каверзи. Це мені подобається!
— А навіщо? — спитав Абраксас. — Робити добро можна й без каверз.
— Ах, це нудно! — пирхнула мала Баба Яга.
— А ти звідки знаєш? — спитав Абраксас.
Якось у неділю малій Бабі Язі скортіло полетіти до міста й подивитися базар.
— Чудово! — зрадів Абраксас, — І я з тобою! Тут у лісі, так самотньо, дерев сила, а людей обмаль. А в місті, та ще на базарі, навпаки!
Та летіти на мітлі аж до самого базарного майдану вони не могли. Уявіть собі, який би там переполох зчинився! Чого доброго, ще й поліцію накликали б на свою голову. Тож сховали вони мітлу на околиці міста, в житі, а далі пішли пішки.
Базар уже вирував: господині, наймички, селянки, куховарки товпилися довкола прилавків. Жінки городників вихваляли свою городину, продавці садовини гукали раз у раз: «Купуйте яблука боскоп і груші бера!» Жінки рибалок запрошували до оселедців, ковбасник — до гарячих сардельок, гончар — до глечиків та мисок, розставлених на солом’яній маті.
— Квашена капуста! Квашена капуста! — гукали тут.
— Кавуни, дині! Дині, кавуни! — кричали там.
Та найдужче було чути Якоба Дешевого. Він стояв на верхньому східці фонтану і, стукаючи молоточком по скриньці з крамом, кричав:
— Купуйте, люди, в мене, купуйте! Сьогодні мій крам дешевий! Сьогодні я дуже щедрий, віддаю все за півціни! Шнурівки, нюхальний тютюн, підтяжки! Леза, зубні щітки, шпильки для кіс! Ганчірки мити горщики, вакса, часниковий сік! Підходьте, люди добрі! Купуйте в Якоба Дешевого!
Мала Баба Яга тішилася з базарної метушні. То сюди, то туди ніс її людський потік. Тут покуштувала вона груш, там — квашеної капусти. У Якоба Дешевого за кілька крейцерів купила запальничку, а той подарував їй скляного персня.
— Красно дякую! — промовила мала Баба Яга.
— Будь ласка!.. Сюди, люди добрі, сюди! Купуйте крам у Якоба Дешевого!
У найдальшому куточку базару мовчки стояла бліда дівчинка з повним кошиком паперових квітів. Люди не звертали на неї уваги, квапливо йшли собі далі. Ніхто й квіточки не купив у несміливого дівчати.
— От якби ти щось зробила для сердешної дитини, — мовив ворон Абраксас, — Шкода мені бідолашки.
Мала Баба Яга хутенько проклала собі в юрмі дорогу, підійшла до дівчини й спитала:
— Ніяк не попродаєш квітів?