— Якщо хочете звернуть собі в’язи…
— Але ж ви не звернули!
— Так то ж я. Я все ж таки чоловік, а ви жінка.
Останнього не слід було б, мабуть, казати: не встиг я закінчити, як вона ступила на лід.
Її крутонуло так, наче вона стала на дзиґу. Червона сумочка злетіла під самісіньке небо, пальтечко майнуло червоними полами вище плечей. І, звісно ж, вона одразу впала. Спершу їхала головою донизу, потім її розвернуло, пальтечко, спідниця закотилися десь аж під шию, червонющі, наче пошиті з новісінького прапора, панталони запалахкотіли на сонці. Я мимохіть витріщив очі на те вогняне диво, а вона отак і під’їхала мені під самісінькі ноги.
— З приїздом!
Я зняв шапку й розкланявся. А поруч сміявся, дриґаючи ногами, малюк.
Якусь мить вона ошелешено дивилась на мене. Ні, скоріше крізь мене, нічого ще, мабуть, не бачачи.
— Дуже забились? — нахиливсь я до неї. — Дайте руку.
Погляд її прояснився, лице спалахнуло.
— Одверніться!.. Як вам не стидно!
Отакої, я іще й винен!
Одступивши, я одвернувся. Щось мені не дало одразу ж піти од цієї сердитої жіночки.
— Я ж вас попереджав.
— Нічого ви мене не попереджали! — Вона вже, чутно було, обтрушувалась.
— Хоч ноги цілі?
— А вам хотілося, щоб я й ноги поламала? Ну, знаєте!..
— Пробачте, я запізнююсь, — сказав якомога холодніше. — Надіюсь, вам моя допомога не потрібна?
— Не потрібна. Ідіть, ради Бога!
Пішов уже зовсім сердитий. Не оглянувшись навіть, хоч мені хотілося ще раз подивитись на неї.
Потім, на лекції, а пізніше вже й по дорозі додому, вона вперто спливала на пам’ять. То бачив її на гірці, в снігу, отакою екзотичною квіткою, то вже внизу, з червоними як жар панталонами, і мені чомусь здавалося, що я повівся не так, як слід було б повестися, ну, хоча б ота фраза «з приїздом», хоч я, далебі, й на думці не мав з неї глузувати. Мені чомусь було прикро, що вона на мене розсердилась, хоч, здавалося, що вона для мене? Одна з випадкових зустрічей, які ковзають по нашому життю, не лишаючи жодного сліду.
Вже вдома, коли сів обідати і дружина подала до борщу червону перчину, я одразу ж згадав оту жіночку. Як вона наїхала на мої ноги червоними як жар панталонами.