— Відповідь негативна, — сказав Сяйво. — Ми ніколи не залучаємо важкої артилерії. — Він почекав, щоб наголосити на сказаному. — Ти зрозуміла?
Голос в рації заплакав, вона почала благати:
— Будь ласка, приходьте швидше.
Він почекав, поки вона переведе подих.
— Суничне, ти мене зрозуміла? — З пушка сплячої малої він підібрав лобкову вошу розміром як зерня сочевиці й відцопнув її в той бік, де досипали його товариші по намету. — Не кликати жодних сторонніх. Зрозуміло?
Збудуй. Спали. Збудуй. Спали. Вшануй і зруйнуй. Цей фестиваль — цивілізація на прискореній перемотці вперед. Вони з розкритими обіймами вітали й святково відзначали блазенську безглуздість амбіційних людських діянь.
Танцюючи великими пальцями по клавіатурі, Сяйво знову нагадав, що в них код «Кучерява м’ята». Підкреслив: «Це не навчальна тривога».
Він зупинився між наметами, щоби відлити. Мабуть, не більше половини його сечі впало на землю. Таким розпеченим уже було вранішнє повітря.
У руці задзвонив телефон. Телефонував хтось із невизначуваного номера. Або його дружина, або ота рудоволоса коментаторка, яку він бачив на якомусь кабельному каналі. Веселкове Сяйво вирішив ризикнути.
— Ладлоу Робертс? — Виявилося, це його дружина. — Ти де?
Говорила з такого віддаля, що авіаквиток туди коштував шістсот чотирнадцять доларів (за винятком податкових і багажних видатків), а чути її було напрочуд ясно.
Веселкове Сяйво завагався — чи не відімкнутися йому.
Він прикусив язика. Пучка його вказівного пальця полізла нишпорити в пупі, аби нашукати люмінал на випадок, якщо той йому знадобиться.
У його дружини були власні жуки в голові. Працювала в державній установі, тасувала папери вже двадцять з гаком років. Обчислювала рахунки до сплати. Нараховувала відсотки. Це після того, як вона навчалася в одній середній школі з Біллом Ґейтсом. Два пальці на відріз, що це правда. З Вільямом Генрі Ґейтсом ІІІ. Не в одному з ним класі, вона була на три роки молодшою, але незрідка ловила на собі його багатозначні погляди. Багатозначні довгі погляди, на які вона ніяк не реагувала. Доля, як усім відомо, нікому не пропонує такого великого виграшу двічі за одне життя. Тепер вона працювала на своїй роботі так, ніби спокутувала заслужену провину. Вона продовжувала у телефоні:
Веселкове Сяйво обірвав зв’язок. Він знайшов «мандракс» і, щоб пришвидшити його дію, розжував пігулку.
Команда в Павільйоні Гостинності знала, яку саме він любить каву. Жодної сої чи чогось подібного. Жодного ЛСД. Жодного мескаліну. Ні в якому разі не безкофеїнову. Найкраще взагалі без кави. Вони наповнили ручної роботи глиняну кварту і подали її Сяйву разом з цільнозерновим бубликом. Він підніс кварту собі до губ і добряче з неї потягнув: ром, присолоджений, з банановим смаком ром. Отакі пільги дарував йому статус Координатора Спільноти. Веселкове Сяйво придивився до членів тутешньої команди, чи нема якихось ознак, що їм відомо про ту померлу людину. Кожний не порослий шерстю квадратний дюйм шкіри у всіх густо був вкритий татуюванням. Ні в кого не спостерігалося схвильованого вигляду. Ніхто не мав на собі обов’язкової сіточки для волосся. Усе тут, здавалося, йшло як звичайно.
Бути Координатором Спільноти далебі не найгірша позиція. Ген-ген крутіше за Сантехнічну Команду. Свої перші три роки на цьому арт-фестивалі він викачував шпарку гівняну воду з розжарених, як пекарські духовки, фібергласових сралень. Ніхто, ніколи не байдикував у тій команді, але новачок мусив розпочинати з самісінького дна. Він був тоді таким юним. Короткостриженим випускником середньої школи. На той час, коли його волосся відросло до плечей, він просунувся вгору до Команди Гостинності. Фестиваль тривав тільки три тижні, але тільки ці три тижні в році бодай щось значили. Коли волосся в нього висіло вже до ліктів, він доріс до Водяної Бригади. По тому була Йога-Команда. А ще через кілька сезонів Координація Спільноти. Зараз він був провідним координатором — з відповідним браслетом і головним болем на доказ цього. Містер Правопорядок у тутешнім довкіллі. Показніша позиція за ту, яку він мав у зовнішньому світі.
Протягом сорока восьми тижнів року він створював відео-спецефекти в медичній індустрії. Втім, там усе було складніше. Веселкове Сяйво працював медичним ілюстратором, принаймні так він себе визначав у податкових деклараціях. Його бухгалтеру не потрібно було знати точніших деталей.
Тепер його дреди висіли аж до пояса, але волосся вже сивіло, почало сіктися і рватися біля коренів.
Якщо не рахувати різноманітних ремінних портупей і пір’я та ще браслетів служби Координації Спільноти, обидва були голими.
Перш ніж злягатися, вона, захоплено роздивляючись його хабоття, сказала:
От тому-то він завжди й носив настегенну пов’язку. До того ж при його відповідальному пості прикривати своє хабоття здавалося слушним.