Щойно Уркгарт зробив паузу, щоб побачити реакцію на власні слова, галас навколо нього різко зріс. Його обличчя спохмурніло.
— Кілька днів тому опозиція звинувачувала мене в презирстві до його величності, і знову опозиціонери наполягають на тому, що я роблю саме це.
Ці слова розлютили його ворогів; їхні вислови ставали все більш міцними.
— Це якийсь набрід, мадам спікере,— Уркгарт грізно вказав пальцем на лави навпроти.— Їм не хочеться отримати інформацію — їм хочеться отримати скандал!
Він, здавалося, утратив самовладання через нескінченне цькування, і мадам спікер знала, що це покладе край будь-якому виваженому діалогу. Вона саме збиралася згорнути дискусію і назвати наступного промовця, коли раптом стався вибух — лицар схопився на ноги.
— Процедурне питання, мадам спікере!
— Ніяких процедурних питань, будь ласка. Ми й так змарнували багато часу...
— Але цей покидьок побажав мені, щоб я отримав новий серцевий напад!
Звинувачувальні персти вказали на Звіра, і почалося пекло.
— Та невже! — розпачливо гаркнула мадам спікер.
— Та він не так зрозумів, як завше,— невинно запротестував Звір.— Я ска'ав йому, шо він одержить ще один серцевий напад, як узнає, скі'ки на цю кляту монархію грошей іде. Це ж мільйони і мільйони...
Інші втрутилися, буря наростала.
Уркгарт узяв теку і почав пробиратися до виходу. Він подивився на парламентські лави, які були у сум'ятті. Безперечно, на нього тиснутимуть, щоб він розкрив усі витрати королівської сім'ї, і він міг би їх розкрити. Хай там що, але записані сьогодні рядки облетять усі редакції на Фліт-стріт, і журналісти покопаються й поділяться своїми натхненними здогадами, тож полічити досить точні цифри буде не вельми важко. Яка прикрість, подумав Уркгарт: торік королівський рейс замінив свої застарілі літаки на сучасні, які не з дешевих. А ще більша прикрість, що це збіглося з тривалим ремонтом королівської яхти «Британія». Навіть найбільший телепень-журналіст вирахує цифри — понад сто п'ятдесят мільйонів фунтів щонайменше, а це надто великий і жирний шматок свіжини, щоб навіть найлояльніший редактор проігнорував таку новину. Однак ніхто не зможе звинуватити особисто Уркгарта, буцімто він був несправедливий чи неуважний до короля. Хіба він не зробив усе, що було йому до снаги, щоб захистити короля, навіть під тиском? Завтра вранці заголовки будуть такі, що під тиском опиниться сам король. І тоді прийде час для опитування Саллі.
Навіть як на прем'єр-міністра, сьогодні Уркгарт зробив особливо багато, сказав він собі.
— Прем'єр-міністре, до вас хоче на кілька слів містер Стемпер.
— Як таємний радник, голова партії, начальник юридичного відділу чи як почесний президент власного футбольного клубу?
Уркгарт звісив ноги з зеленого шкіряного дивана, на якому він напівлежачи читав документи з палати общин, очікуючи на низку вечірніх засідань. Він не міг пригадати, за що буде наступне голосування. Чи за підсилення покарання для правопорушників, чи за скорочення субсидій для Організації Об'єднаних Націй? У будь-якому разі, щось та й буде — і це дозволить бульварним виданням виставити опозицію в найгіршому світлі.
— Містер Стемпер не сказав,— відповів позбавлений почуття гумору особистий секретар, який досі просував у двері лише голову і ліве плече.
— Тягни його сюди! — звелів прем'єр-міністр.
На порозі з'явився Стемпер, не мовивши жодного вітального слова, і попрямував просто до шафи з напоями, звідки хлюпнув собі чималу порцію віскі.
— Схоже, погані новини, Тіме.
— О, саме так. Гірших я сто років не чував.