— Боюсь, я не зможу допомогти вам, синьйоре Монделлі.
— Ах, це ваше британське почуття гумору! — сказав він зовсім не тоном поціновувача.
Уркгарт скривився, наче лимон укусив.
— Ваші особисті проблеми в компетенції італійського уряду. Ви повинні це зрозуміти.
— Мені кінець...
— Співчуваю.
— Але я думав...— італієць кинув благальний погляд на Стемпера; той знизав плечима.— Я думав, ви зможете мені помогти.
— Я не можу допомогти вам, синьйоре Монделлі, як італійському громадянину. Прямо — не можу.
Монделлі смикав свою чорну краватку, і його очі, здавалося, ще більше вилізли з орбіт.
— Хай там як, у серйозних обставинах я готовий у дечому стати на ваш бік. Британський уряд теж не в захваті від брюссельської пропозиції. У наших власних інтересах, ви розумієте. Якби це залежало тільки від мене, я наклав би вето на весь план.
Оркестр починав збиратися до ями, й оперний театр заповнився очікувальним дзижчанням.
— На жаль,— провадив Уркгарт,— це лише одне з численних питань, які нам доведеться розв'язувати під час перемовин з нашими європейськими партнерами, у тому числі з комісарами, навіть британськими. Вони даватимуть і братимуть. А в нас у країні стільки незгод! Нас чекають нелегкі часи.
— На кону весь мій бізнес, прем'єр-міністре. На дно підуть або нові правила, або я сам.
— Усе так серйозно?
— Так!
— Ну, зі щасливої випадковості інтереси мого уряду могли б збігтися з вашими.
— Я був би дуже вдячний...
— Якби я опинився на вашому місці, синьйоре Монделлі, якби це мені загрожував крах...— Уркгарт зробив паузу, втягнувши ніздрями повітря, як вовк, що вишукує здобич.— Думаю, що був би ще вдесятеро вдячніший.
Уркгарт недбало розсміявся, вдаючи безтурботність, але італієць зрозумів усе. Уркгарт підвів його до краю прірви та примусив зазирнути до неї, а потім запропонував рятувальну мотузку. Монделлі замовк, щоб кілька секунд поміркувати, а коли заговорив, у його голосі вже не було тривоги. Вони розмовляли більше не про рятувальну мотузку, а про бізнес. Сума становила близько двох відсотків від його річного прибутку — значна, але доступна. І його бухгалтери здатні знайти спосіб, як її списати у рахунок податку як зарубіжні інвестиції. Він повільно кивнув головою.
— Як ви сказали, синьйоре Укат, я буду вдячний по-справжньому. Вдесятеро більше.
Уркгарт, здавалося, не чув, так наче обдумував власні плани, забувши про італійця.
— Знаєте, прийшов час знову спробувати поставити Брюссель на місце. І думаю, саме ваш випадок може нам допомогти. Є кілька британських компаній, які можуть постраждати...