Уркгарт почав сміятися, але без найменшого натяку на веселощі.
— І це ще не все, Тіме, це ще не все! Заключна частина: генеральна прокуратура — хай буде тобі відомо — влаштує суд над сером Джаспером Гародом акурат після Великодня. Який настане двадцять четвертого березня — гаразд, звільню тебе від підрахунків. Що тобі відомо про сера Джаспера?
— Лише те, що більшості відомо, гадаю. Мега-мільйонер, який сам заробив свої гроші, голова найбільшої в країні мережі з оренди комп'ютерів. Веде чимало справ з міністерствами і місцевими органами влади, його звинувачують у тому, що платить значні хабарі де тільки може, щоб зберегти свої контракти. Робить великі внески у благодійні фонди — пригадую, за це він отримав лицарське звання.
— Лицарство своє він отримав, Тіме, тому що був одним з найбільших спонсорів партії. Лояльним і непомітним, багато років.
— То у чому проблема?
— Він приходив на підмогу нам щоразу, як ми просили, і тепер чекає на віддяку. Щоб ми потягнули за ниточки, які ведуть до генеральної прокуратури. Такого, звісно, ми не можемо, але він відмовляється це розуміти.
— Але це не все, я знаю, це не все...
— Він наполягає: якщо справа дійде до суду, йому доведеться розкрити обсяг своїх пожертвувань на партію.
— І?
— Які він платив готівкою. У валізах.
— Ох лайно.
— І цього лайна досить, щоб ми всі заробили гострий геморой. Сер Джаспер давав гроші не лише центральному апарату партії, але й на підтримку окружних виборчих кампаній практично всіх членів Кабінету.
— Все ясно. Гроші проциндрені на таке, що не передбачено у витратах на виборчу кампанію.
— А в моєму випадку все свято занотовано, і я потраплю під пильне око громадськості. В інших випадках...— він повів бровою.— Мені казали, що міністр торгівлі, який сьогодні по обіді має зміцнити лави нашої славетної гальорки, на отримані кошти загасив скандал з однією набридливою коханкою, яка погрожує оприлюднити низку компрометувальних листів. Вона отримала гроші, а в Гарода й досі є погашений чек.
Стемпер відсунувся на стільці од столу, балансуючи на задніх ніжках, ніби намагаючись дистанціюватися від такого абсурду.
— Заради Христа, Френсисе, та зараз усе це лайно хлине на нас зі швидкістю сто миль на годину, а ви хочете, щоб я став очільником партії? Якщо ви не проти, то я радше емігрую в Лівію. До Великодня, кажете? Та нам треба буде на небо вознестися, щоб від такого урятуватися.
Він приречено змахнув руками, не маючи сил на опір, а Уркгарт наполегливо рвався вперед, весь напружившись.
— До Великодня. Саме так. Це означає, що нам слід зробити хід до цього моменту, Тіме. Скористайся «медовим місяцем», розбий опозицію, встигни до рецесії і забезпеч таку більшість, яка протримається, доки ми не прорвемося крізь навалу критики.
— Вибори — ви про це? — задихано спитав Стемпер.
— До середини березня. Це дає нам рівно чотирнадцять тижнів, а до оголошення — десять тижнів, і на той час я хочу, щоб ти як голова партії міцно тримав кермо виборчої машини. Слід розробити план, нашкребти гроші, заплутати опонентів. І все це так, щоб ніхто й гадки не мав про те, що ми готові напасти.
Стілець Стемпера знай розгойдувався зі стукотом: Тім намагався зібратися з думками.
— Чортовий голова партії.