— Усі ці рум’янки та пудра у свій час змиваються. Отже, може й краще, що ти ними не користуєшся.
Ми секунд із тридцять танцювали мовчки, а потім він сказав:
— У всякому разі, ці міські дівчата всі однакові. Я б краще одружився з тобою.
— Що? — видихнула я, заскочена зненацька.
Він широко усміхнувся, показав свої гарні блискучі квадратні зуби.
— Ти вже зараз у білій сукні.
— О, — вимовила я та відкинулася на його руки, відчуваючи, що п’янію і голова йде обертом.
Деякий час потому я присіла за один із накритих скатертинами столиків, щоб трохи відпочити біля Дос. Вона підпирала однією рукою підборіддя, а в другій тримала спінений джин із тоніком.
— Він красунчик, — сказала Дос.
— Тоді потанцюй з ним. Він мене дратує.
— Він глянув на мене лише раз, я йому не подобаюся.
— Звідки ти взяла?
Вона розсміялася.
— Справді, Берил, ти така дурепа.
— А чого б я мала бути розумною? — визвірилась я до неї. — У будь-якому разі, все це безглуздо. З половини хлопців струмками лився піт, інші дивилися мені за плече, ніби мене тут немає. Ну принаймні ті, яким не бракувало зросту.
— Мені шкода, — її голос пом’якшав. — Я просто дражнилася. Ти навчишся.
Я скривила лице й смикнула комір своєї сукні.
— Хочеш покурити?
— Ти йди. Це може бути моїм єдиним шансом отримати дещицю чоловічої уваги.
— У тебе чудовий вигляд.
Вона усміхнулася.
— Буде ще кращий, коли ти вийдеш із зали.