Я уважно придивилася до його обличчя, спробувала знайти щось знайоме: квадратна щелепа, вольове підборіддя, волошкові очі.
— Вибачте, — нарешті зізналась я. — Навколо тоді було так багато солдатів.
— А ти виросла.
— Батько каже, що я, напевно, ніколи не перестану рости. Я вже вища за нього.
Він усміхався й далі дивився на мене так, що це змусило замислитися: чи не повинна я ще щось сказати чи зробити. Я не могла собі уявити, що саме. Все, що я знала про чоловіків поза життям на фермі й роботою, — це палкі думки, які збивають з пантелику. Вони останнім часом приходили пізно вночі: думки про те, щоб до мене доторкнулись або щоб мене взяли. Від цього палали щоки, навіть коли я залишалася в своїй хатині на самоті.
— Що ж, було приємно побачитися з тобою.
Він потягнувся до мотка з дротом, але так само дивився мені у вічі.
— Щасти вам, — сказала я і підштовхнула Пегаса ліктем, задоволена тим, що залишаю сусіда з його кілками й повертатимуся додому з сонцем за спиною, а не лицем до сліпучого світла.
— Сьогодні я зустріла нашого нового сусіда, — повідомила я під час вечері, відрізуючи кінчиком ножа шматочок м’яса газелі Томсона.
— А, Пурвеса, — кивнув батько. — Він уже багато чого зробив на своїй землі.
— Це той екс-капітан, про якого ти мені говорив, Чарльзе? — озвалася Емма зі свого кінця столу. — Він симпатичний парубок. Я бачила його в місті.
— Він дуже працьовитий, ось що я скажу.
— А що ти про нього думаєш, Берил?
Я знизала плечима.
— Думаю, що він так собі.
— Від тебе не убуде, якщо навчатимешся спілкування, — завела вона старої пісні. — Чи знаєш ще когось твого віку?
— Мого віку? Та йому десь із тридцять!
— Життя на фермі змінить твою думку. Гадаєш, що вічно залишатимешся молодою та привабливою і матимеш багатий вибір? На жаль, це зовсім не так.
— Еммо, їй лише шістнадцять, — заступився батько. — В неї ще багато часу.
— Це тобі так здається. І тримаючи її тут без товариства, ми нічим дівчині не допомагаємо. Школа нічого не змінила, тим паче, що пробула вона там недовго. Дівчинка така само дика й не вміє підтримувати розмову.
— Чому ми говоримо про манери й товариство, коли існують справжні проблеми, які треба розв’язувати?
— Колись ти захочеш привернути до себе увагу чоловіка, — Емма багатозначно глянула на мене. — І ми з твоїм батьком повинні підготувати тебе до цього.