- А знаєш, це я вперше маю можливість детально роздивитись твоє обличчя при денному світлі. - розсміялась весело Ліза.
- Сподіваюсь те, що ти бачиш -- не привід змінити твою відповідь на мою пропозицію?
- Ні, звичайно.
Ліза
2016р
-Подруго, ти зовсім з глузду з’їхала? Який шлюб? Ти ж його взагалі не знаєш! Хто він, що він, звідки.
-Він з Лондона, бізнесмен.
-На чому заробив свій капітал, чим живе, чим цікавиться? Любить спати до обіду, чи підскакує зрання, має якісь вади здоров’я? Має вдома постійну дівчину, стару гримзу матір, збоченців друзів? Може в нього в підвалі десяток скелетів і три вбивства за плечима? Може він на героїні сидить и креком запиває! Може він гей, педофіл та маніяк збоченець в одній особі! Як можна збиратись заміж за чоловіка з яким провела просто ніч!
-Тихо, Катя, тихо. Я тебе розумію…
-Ще б не розуміла! Ти звичайно в нас екстравагантна особа з купою тарганів в голові, але ж розум в тебе завжди керував! Дивно, з неекономічними вивертами логіки, але ж розум!
- І саме розуму я завдячую шлюбом з Маттеєм, та стосунками з Сергієм. То нехай, хоч один щлюб, буде побудовано на поклику серця.
-Де воно в тебе викопалось те серце? Воно ж в твоїх грудях і не ночувало! І взагалі, серце, то лише дурний м’яз, як у чоловіків член, але розум-то навіщо вимикати повністю? Поспілкуйся з ним, по зустрічайтесь. Ну нашо в омут з головою пірнати? Що ти забула в тому Лондоні? Ти ж там нікого не знаєш!
-Катя, я знаю що то нерозумно, дивно і взагалі. Але я відчуваю що це, саме те, що мені потрібно… Що так правильно.
- Жесть…Просто божевілля якесь… Так, коли ти збираєшся летіти?
- Завтра.
- Боже… - застогнала подруга і, судячи зі звуків, почала листати свій нотатник-планер. - Так, я зараз…Це, можна перенести, цих… Так цих на вівторок, угоду… Чорт! А-а-а, щоб їх усіх чорти забрали! Переб’ються, там якраз курс підросте, фірма ще й виграє. – подруга з таким шурхотом знущалась з нотатника, що Лізі було чутно ледве не стогін паперових сторінок, що, як мінімум, вітер вже ганяли по кабінету.- Лізо, я приїду за годину, і не думай сперечатись! Я маю з тобою поспілкуватись і подивитись на цього маніяка, який приїхав по справах, а забирає мою подругу з собою як трофей!
- Але…
- Жодних « але»! Мені байдуже, там він чи не там! Краще навіть там, я його сфотографую, зроблю копію документів, зніму відбитки пальців і отримаю від нього письмову гарантію, що ти будеш принаймі, ціла неушкоджена і вільна повернутись додому при першому ж бажанні!
- Катя, я ж не в мусульманську країну їду, не в гарем! Що ти верзеш!- розсміялась Ліза.
- Я маю хоч щось зробити, щоб врівноважити твій вчинок! – безапеляційним тоном заявила подруга в слухавку і вимкнулась. Ліза з подивом дивилась на телефон, не знаючи, лаятись їй чи сміятись. Вона подзвонила Каті просто тому, що їй потрібно було хоч з кимось поділитись, а матір для таких цілей ніколи не підходила. Максимум, що могла почути від матері, то питання: скільки грошей вона зможе їй тепер висилати. Меркантильні інтереси, то все, що розуміла її мати, і все, що вона бажала отримувати від доньки. А Лізі хотілось просто поділитись тим щастям, тією ейфорією, що її переповнювала. Так, Катя права, серце в її грудях давно ночувало. Воно було розбите і загублене на піщаних пляжах доволі давно… Але тепер повернулась! Якимось дивом, але повернулось! І останні кілька ночей серце, живе, гаряче в її грудях точно було і встигло так гарно облаштуватись, що виставити його можна тепер хіба що з душею і життям за компанію.
Зараз Ліза була жива, жива настільки, наскільки, мабуть, ніколи себе не почувала. Та заради одного такого стану можна було ризикнути всім! Заради стану, коли вона могла все, ось просто все. Їй здавалось, що в неї іскряться пальці від переповнення енергією, а будь яка, ще тиждень тому глобальна, проблема то так, дрібничка, що не варта уваги. Вони з Женею провели вихідні разом, а потім вона взяла на роботі відпустку за сімейними обставинами, а він оформив в екстренномо порядку їй візу і квитки. Зараз він поїхав забрати свої речі з готелю, а потім… Завтра вони збирались до Лондона, де він хотів показати їй, де і чим живе і якнайшвидше організувати весілля, «поки вона знову кудись не зникла».
Женя