Всего за 401 руб. Купить полную версию
— Павуки? Ого! — вигукнула Ірина. — А на що вони схожі?
— На тебе, — не витримала Алісія.
— Не будемо сваритися, згода? — втрутилася матір і почухала кінчик носа. — Макс їх уб’є.
— Не треба їх убивати, досить упіймати і віднести до саду, — проказав годинникар.
— Коли якісь подвиги, так неодмінно я, — пробурмотів Макс. — А можна відкласти винищення павуків на завтра?
— Що скажеш, Алісіє? — поцікавилася матір.
— Я не збираюся спати в кімнаті, повній павуків і ще бозна-яких тварей, — відрубала та.
— Привереда, — підпустила шпильку Ірина.
— Чудовисько, — не залишилася в боргу Алісія.
— Максе, перш ніж розпочнеться війна, покінчи з павуками, — стомленим голосом проказав батько.
— Вбити їх чи тільки налякати? Я міг би відірвати кожному по лапці…— запропонував Макс.
— Максе, — урвала його матір.
Потягнувшись, Макс увійшов у дім, збираючись покінчити з його колишніми мешканцями. Він почав підніматися сходами на горішній поверх, де містилися спальні. З останньої сходинки на нього пильно, незмигно дивилися блискучі очі Ірининого кота.
Макс пройшов повз кота, який мовби чатував на горішньому поверсі. Щойно хлопець попрямував до одної з кімнат, кіт рушив за ним.
Дощата підлога порипувала під ногами. Макс розпочав полювання на павуків із кімнат, що виходили на південний захід. З вікон було видно берег і призахідне сонце. Макс уважно обдивився підлогу в пошуках невеличких вертких мохнатих створінь. Після прибирання підлога була більш-менш чистою, і Максові знадобилося кілька хвилин, щоб виявити першого представника павучого племені. Стоячи в одному з кутків, хлопець спостерігав, як просто на нього повзе величезний павук, наче убивця, посланий одноплемінниками, щоб змусити хлопця відмовитися від своєї затії. Комаха була десь із сантиметр завдовжки і мала вісім лап і золотисту пляму на чорному тілі.
Макс уже простягнув був руку по приставлену до стіни щітку і приготувався перенести комаху в інше життя. «Як кумедно», — подумав він, обережно підтягуючи до себе щітку, наче смертоносну зброю. Він уже намірявся завдати вбивчого удару, коли раптом Іринин кіт стрибнув на комаху і, вистромивши мало не лев’ячі пазурі, спіймав і прожував павука. Випустивши з рук щітку, Макс ошелешено подивився на кота, а той, у свою чергу, хижо зиркнув на нього.
— Оце так кіт, — прошепотів хлопець.
Проковтнувши павука, кіт вийшов з кімнати — либонь, подався на пошуки якогось родича своєї недавньої перекуски. Макс підійшов до вікна. Його родина так само сиділа на ґанку. Алісія запитливо подивилася на брата.
— Можеш не турбуватися, Алісіє. Гадаю, павуків ти більше не побачиш.
— Добре перевір, — наполіг Максимільян Карвер.
Макс ствердно хитнув головою й попрямував до кімнат, які виходили в затилля будинку, на північний захід.
Неподалік почувся нявкіт, і хлопець вирішив, що, мабуть, іще один павук потрапив до лап кота-термінатора. Кімнати в задній частині будинку були меншими за фасадні. З вікна Макс обдивився краєвид. За домом було невеличке заднє подвір’я з сараєм, де можна було тримати меблі або й автомобіль. Посеред подвір’я росло дерево, крона якого здіймалася вище слухових вікон горища; на вигляд дереву було понад двісті років.