Тобто, ідеалізм як світоглядний шлях («лінія», «гіпотеза», «доктрина»), започаткований ніким іншим, як Платоном, в процесі свого подальшого саморозгортання знищив свою alma mater – мати-годувальницю платонізму. І, якщо Франсіско Гойя в 1823-му році написав за міфологічним сюжетом вражаючу картину під назвою «Сатурн, що пожирає своїх дітей», то тій драматичній події, якою закінчилось існування платонівської Академії, мала б бути присвячена картина під назвою: «Ідеологія, що пожирає своїх батьків».
До числа спроб подолати вади, притаманні обом світоглядним «лініям» («шляхам», «доктринам», тощо) – як матеріалізму, так й ідеалізму, – слід віднести створення і пантеїзму, і панспермізму, і оказіоналізму, і дуалізму, і деїзму, і теїзму (монотеїзму, бітеїзму, політеїзму), і монопсихізму, і авероїзму, і гілозоїзму.
Конец ознакомительного фрагмента. Полный текст доступен на www.litres.ru