Ідеї інтегрального націоналізму в соціальній поведінці членів ОУН
Д. Донцов у своєму "Націоналізмі" досить яскраво висловив підстави (вимоги) "волевого" ("модерного", "інтегрального") націоналізму так:
"1) зміцнювати волю нації до життя, до влади, до ескпансії;
2) стремління до боротьби;
3) романтизм, догматизм, ілюзіонізм;
4) фанатизм і аморільність;
5) синтеза раціоналізму та інтернаціоналізму (в захопленні та в пануванні над іншими);
6) "творче насильство".
Тут же він вказував на, мовляв, "своєрідні ідеї" українського войовничого націоналізму - яскравість, виключність і всеобіймаючість. Тим читачам, які бажають вникнути в суть цих "рис" та "ідей" Донцова, слід прочитати все його "писання" під назвою "Націоналізм" (бажано третє видання).
ОУН же у своїй практиці повністю перейняла ті ідеї і риси українського інтегрального націоналізму, що були сформульовані Донцовим. В Організації були спеціально розроблені "Матеріали ідеологічного вишколу", де коротко сформульовані суть і цілі цього націоналізму, визначені вимоги до членів ОУН. Тут же визначались і "головні ідеї" (цілком за Донцовим): виключність, яскравість, всеоб'ємність. Ідеологію цього "модерного" (а, по суті, списаного із західних зразків) націоналізму зводили до восьми головних рис:
"- Догматизм. Це безмежна віра в ідею, фанатизм запалює свідомих на боротьбу.
- Ілюзіонізм. Це уява в образах, які в дійсності не існують, ілюзіонізм спонукає нас до боротьби.
- Романтизм. Проявляється як прагнення до боротьби. Аморалізм. Надзвичайна відданість якійсь справі, безпощадна боротьба з ворогами.
- Творче насильство. Це нетерпимість до всього, що хоче нашого упадку.
– Ініцітативна меншість. Ініціативу держави в нації має ініціативна меншість, а не маса (ініціативна меншість - це пануючий шар).
- Гераклізм. Це рішучість жертвувати теперішнім щастям заради вічного щастя".
Виховні закони і правила в ОУН виконували "Десять заповідей українського націоналіста" (Декалог):
"1. Здобудеш Українську державу, або загинеш у боротьбі за неї.
2. Не дозволиш нікому плямити слави, ані честі твоєї нації.
3. Пам'ятай про великі дні наших визвольних змагань.
4. Будь гордий з того, що ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба.
5. Пімсти смерть великих лицарів.
6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а - з ким треба.
7. Не завагаєшся виконати величезне злодійство, якщо цього вимагатиме добро справи.
8. Ненавистю і підступом прийматимеш ворогів твоєї нації.
9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.
10. Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української держави навіть за рахунок пригнічення чужоземців".
Сьогодні цей "Декалог" суттєво відредаговано нинішніми націоналістами, які бояться повторювати окремі фрази. Так, замість "величезного злодійства" записано "найнебезпечнішого чину", замість "ненавистю і підступом" - "ненавистю і безоглядною боротьбою". В останньому ж правилі повністю вилучено слова "навіть за рахунок пригнічення чужоземців". Так-то "прикрашають" свою історію нинішні шанувальники інтегрального націоналізму новими (вже "демократичними") іграшками!
Пишномовне словоблуддя і водночас найдешевший примітивізм формулювань "Декалогу" вимагали коментарів. Чимало членів ОУН просто не розуміли, чого від них вимагають. Тому з'явились "Короткі пояснення. Як зрозуміти декалог", в яких, зокрема, підкреслювалось, що націоналістична мораль - мораль завойовників, які не знають сумнівів і вагань. Мета боротьби освячує засоби, в боротьбі з ворогами націоналісти безпощадні: "потрібен револьвер, віроломство і яд - засоби, які може використати націоналiст", не звертаючи жодної уваги на осуд "цивілізованого світу".
Особисті якості войовничого націоналіста перераховуються в "12-ти прикметах характеру українського націоналіста". Він повинен бути: "все готовий, безкорисливий, чесний, карний, активний і підприємчивий, відважний, рішучий, витривалий, врівноважений, точний, здоровий, обережний". Все це, звичайно, потрібно було для того, щоб рішуче і без вагань застосувати "револьвер, віроломство і яд".
Опріч цього ще існували "44 правила життя українського націоналіста" та багато інших правил, настанов, вимог. Незаперечно, що ідеологи українського войовничого націоналізму буквально списували, мавпували всякі догмати з італійського фашизму і німецького нацизму, ставали їх затятими адептами.
Опріч вище зазначених обов'язкових правил поведінки вводились беззастережйо "мале націоналістичне привітання" - "підняття долоні правої руки на рівень лба, рука зігнута в лікті" (як салют у радянських піонерів!), і "велике націоналістичне привітання" (абсолютно змавповане у фашистів!) - "стійка "струнко", підняття прямо перед собою на рівень лоба простягнутої правої руки". "Малим привітанням" зустрічали друзів і знайомих. "Велике привітання" демонструвало готовність "найвище гасло нації утвердити діями правої руки" й обмін фразами "Слава Україні"! - "Вождю слава!" (типу: "Хайль Гітлер!" - "Зіг хайль!"). Простягнутою правою рукою потрібно було вітати прапор і тризуб, провідників організації. На II зборі ОУН (в квітні 1941 р.) бандерівці ввели партійний червоно-чорний прапор, точнісінько таких же кольорів, як у нацистів гітлерівської Німеччини.
В дусі намецького нацизму була видана в 1944 р. брошура "Матеріали політичного виховання", яка однозначно трактувала напрям націоналістичного виховання. Тут роз'яснювалось, що майбутнє української держави - "не якась філантропічна інституція", а політику її буде визначати "закон національного егоїзму", оскільки "націоналістичний світогляд відрізняється нетерпимістю". Що ж це за держава? Націоналістична диктатура, диктатура ОУН-бандерівців!
Як С. Бандера оцінював взаємостосунки ОУН з гітлерівською Німеччиною під час Другої світової війни
Як відомо, Степан Бандера не був теоретиком, а лише практиком українського войовничого націоналізму. Вже в повоєнний час, перебуваючи в Мюнхені, він зрідка прикладався до паперу. Ці "писання" сьогодні поширені в Галичині під назвою "Перспективи української революції" (видання ОУН, 1978) з багатьма перевиданнями його шувальників. В цьому збірнику статей центральне місце займає доволі велика праця "Слово до українських націоналістів-революціонерів за кордоном", яка в липні 1948 р. вийшла друком там же, в Західній Німеччині, окремою брошурою. Це не просто сповідь провідника ОУН-"революціонерів" як виправдання за минулі акції. В ній Бандера немов підводить певний підсумок діяльності ОУН-бандерівців і власної діяльності, і досить відверто визначає свою політичну позицію в час минулої війни та в перші повоєнні роки. Хоч, правду кажучи, та позиція не розкрита до кінця. Правда, послідовники українського інтегрального націоналізму і в минулому, і сьогодні ретельно правлять, ретушують, а то й просто витирають окремі положення цієї щирої відвертості Бандери. Ось місця iз цієї статті:
"З весною 1941 року, напередодні вибуху німецько-совєтської війни стали очевидними гітлерівські плани супроти України: підманути туманними кличами й обіцянками, запрягти до свого імперіялістичного воза, а потім зробити з України терен колонізації, господарської експлуатації і джерело невольничої робочої сили…".
Тут, зрозуміло, Бандера не називає, кого гітлерівці дурили "туманними кличами й обіцянками" і кого хотіли "запрягти до свого імперіялістичного воза". Читач, думаю, легко здогадається "кого". Зачитуємо далі:
"Спершу, на час війни, Берлін плянував грати на облуду: з одного боку, обіцяли державність, а з другого - викручуватись воєнними обставинами, українською непідготовленістю і т. п.".
І тут же уточнює:
"Одним із головних аргументів гітлерівської облудної політики був закид, що українці не підготовлені (до державотворення - В.М.), не об'єднані, розсварені, нема з ким говорити і т. д. А при тому була ставка на розігрівання одних проти одних, не допускаючи до порозуміння…" (Виділено мною - В. М.)